ДИВНІ СУСІДИ
У квартиру 222, будинку 8, що на вулиці Франка, заселилися нові сусіди. Подружжя трохи за пятдесят. Обоє невисокого зросту, худорляві. Він носить борідку і сіру ватну куртку. Вона часто зявляється у довгій спідниці й барвистому береті. Привітні, усміхаються у ліфті і завжди притримують двері, якщо хтось із сусідів несе важкі пакунки з базару.
Та й головне тихі, що для наших сучасних багатоповерхівок велика цінність.
Але таке враження було лише на початку. Місяців зо два тому Смирнюки з 221-ї та Козаченки з 223-ї вперше почули нових сусідів дуже чітко.
Це відразу стало головною темою для сімейних вечерь.
Так перемовлялися змирнюки, уже сорокарічна пара, яка пів життя прожила разом:
Ти бачив нових наших сусідів?
Авжеж, вчора разом їхали у ліфті.
Які вони тобі?
Та нормальні люди, ніби звичайні. А що?
Любові в них, бач, через край
Це як?
Ну коли вдень усі з дому, у підїзді тиша. І чути все. Так от вони вже третю добу театр влаштовують. Дорослий, еге ж…
Справді?
Та з фантазією, мов якийсь фільм, а не життя…
Та нічого, кумедно!
Сам почуєш, пожартуєш, але, скажу чесно, трохи дратує, робити заважає.
Не бурчи, людям вже за пятдесят, а в них таке між ними ще. Ми вже мовчимо…
“Не те, що в нас,” подумав він, але промовчав про себе.
У неділю господар дому і сам мимоволі став слухачем їхніх “вистав”. Цього разу сусіди “розігрували” відомий сюжет “садівник і господиня”. Їм із дружиною довелося червоніти обом.
*****
А ось як про нових сусідів говорили Козаченки наймолодша пара на майданчику, майже тридцять років, разом пятий рік, якраз чекають на першу дитину.
Костю, ти бачив тих нових?
Авжеж, вчора у підїзді пересіклися. Що трапилося?
Вони такі цікаві! Вона кожного дня йому готує щось особливе наче у ресторані. А він її все подарунками тішить. Без жодного дня без троянд чи пакунка.
Звідки ти це знаєш?
Я ж щодня гуляю, й аромат з їхньої квартири ніби ти уже в кафе. Та ще й з квітами бачу його, або пакунок тримає. Додому летить, мов на побачення.
Може, вони й не в шлюбі? Просто разом мешкають?
Не знаю… Хоча виглядають закоханими, як студенти. А на кухні щебечуть, тільки посудом не гуркотіти чути все смішки.
Гаразд. Новини починаються, піду гляну…
У пятницю Козаченко Костянтин зіткнувся з сусідом біля ліфта той якраз з квітами і пляшкою дорогого червоного вина, явно планував романтичний вечір.
****
Час минав. Уже минув місяць, як дивакуваті сусіди живуть у квартирі 222.
У 221-й до звуків давно звикли. А ті ще й досі мають щоночі щось новеньке, то зітхання, то скрип ліжка. Мов востаннє насолоджуються один одним, квапляться цей час використати.
Якось ввечері Віра Смирнюк, відводячи очі, прошепотіла чоловікові:
Сьогодні ходила в торговий центр, і зайшла чомусь у відділ білизни. Подивися, що купила, вона розкрила халатика.
Очі Миколи Смирнюка загорілися, язиком провів по губі.
А я, знаєш, днями заїхав у крамницю для дорослих. Дивися, що обрав, не знаю, сподобається чи ні.
Раз не спробуєш не дізнаєшся, почервоніла Віра.
****
Ну що, почалося! шепоче чоловік у 222-й, притулившись до стіни зі Смирнюками.
****
Костянтин із 223-ї вирішив у обід зайти в ювелірний. Давно не тішив Оксану подарунками. А раніше щотижня щось приємне вигадував. Хоча б просто її улюблений шоколад у портфелі завжди тримав.
Випадково побачив знайомий плащ.
Оксано! гукнув до дружини. Ти що тут робиш так далеко від дому?
Та просто гуляю, ніяково відповіла, а ти?
А я тобі сережки купив. Тримай, не стримався Костянтин.
Оксана розквітла:
Дякую, коханий! поцілувала чоловіка, а я ось вирішила на вечерю приготувати пасту з креветками, колись тобі та смакувала. Тут найкращі морепродукти продають.
Я памятаю! Слинка потекла, коли згадав.
Не затримуйся сьогодні, до 19-ї все буде готово, щоб не підігрівати.
Добре, відповів Костянтин, а подумав: «треба ще і квіти купити».
*****
Що там у них? запитує чоловік із 222-ї.
Готує щось цікаве, посміхнулася жінка. І в них «процес» йде.
*****
Минув іще місяць Смирнюків не впізнати. Молодші на десять років, очей одне від одного не зводять. Ледь чекають моменту залишитися удвох. Іноді навіть дітям не кажуть, що їдуть «відпочити» й винаймають готель на ніч.
І сміху в домі більше, і діла краще йдуть!
*****
Козаченки ось-ось своїм парубком тішитимуться, а почали знову ходити на побачення. То в кіно, то в ресторан, то на виставку. Оксана розшукала рецептник старий. А Костянтин дарує подарунки щотижня, шоколад до портфеля неодмінно кладе. Навіть не згадає вже, коли востаннє дивився вечірні новини.
*****
Ну, що там? питає жінка із 222-ї.
Все гаразд. Ліжко скрипить потихеньку. Мабуть, діти вдома. Але загалом веселіше стало, слухаю їх постійно, для впевненості.
І у тих теж прекрасно. Воркують на кухні, сміються. І пахощі з квартири як з київської кавярні.
Точно! Три місяці ідеально. Ще пару тижнів і переїдемо, закріпимо результат!
Домовились. А хто далі?
Сімонова, 4, квартира 65. У 66-й сімя у буденності потонула, ледве один одного згадують по імені. У 64-й як завжди, справи у спальні наводити й лад наводити!
Розумію. Ну, добре, твої касети поки не чіпаю, пошуми ще трохи. І їжу з ресторану скасовувати не буду ароматні масла ще містяться. А ті троянди, які ти щотижня міняв, зівяли треба обовязково свіжий букет купити.
Куплю. А ти, кохана, потри мені спину перед сном…
