Часто замислюється Таїсія про своє життя, особливо після того, як переступила поріг пятдесятиліття. Свою сімейну долю щасливою назвати не може усе через чоловіка Юрія. В молодості, начебто, вони любили одне одного, одружилися з радістю. А коли в стосунках щось зламалося, Таїсія того моменту навіть не помітила.
Жили у селі, у хаті свекрухи Ганни. Таїсія намагалася, щоб у домі панувала злагода, поважала Ганну, а та відповідає їй добром і теплом. Мати Таїсі жила в сусідньому селі з молодшим сином, хворіла часто.
Ганно, а як ти з невісткою Таїсою живеш? допитувалися сусідки, коли зустрічалися біля криниці чи в магазині.
Та хіба скажу щось недобре про Таїсу? Шаноблива, господарська, все до ладу, допомагає мені хвалилася Ганна.
Та невже? Не буває, щоб свекруха так хвалила невістку, не віримо! гомоніли односельчанки.
Ваше діло не вірити, відповідала Ганна і йшла далі своїми справами.
Таїсія народила донечку Варвару, радості було багато.
Таїсю, а Варя ж на мене схожа, вишуковувала в онуці свої риси свекруха, а невістка лише сміялася: їй байдуже, на кого дитина схожа.
Коли Варі виповнилося три роки, Таїсія народила сина. Знову хатні клопоти, турботи, Юрій працює, Таїсія з дітьми дома, свекруха допомагає як може. Жили вони спокійно, навіть краще, ніж багато хто довкола. Юрій не пив, як інші чоловіки, не блукав по вечорах.
Деякі жінки шукали своїх пяних чоловіків за клубом, ледве додому приводили, ще й лаялися вголос. Все це лишалося осторонь, у їхній хаті було спокійніше.
Коли Таїсія чекала на третю дитину, дізналася, що Юрій їй зраджує. В селі таємниць немає швидко все розходиться. Прийшла сусідка Валентина.
Таїсю, ти під серцем третю дитину носиш, а твій Юрко гуляє з іншими, випалила, не підбираючи слів.
Не може бути Я нічого не помічала, здивувалася Таїсія.
А коли тобі помічати? В тебе двоє діток, третій ось-ось буде, господарка, свекруха все на тобі. А він живе у своє задоволення. Всі знають, що з Танькою-вдовою він вже давно.
Засмутилася Таїсія, свекруха теж знала, але мовчала, шкодувала невістку. Не раз сварила недолугого Юрія, а той усе віднижував:
Мамо, ти ж не бачила, всі плітки таке вже сільське бабське.
Якось прибігла Валентина:
Таїсю, твій Юрко щойно до Таньки у двір забіг, сама бачила, з магазину йшла. Схаменися, не дай себе з трьома дітьми залишити. Йди до тієї безсоромної влаштуй їй! Ти вагітна, Юрко не посміє на тебе руку підняти!
Таїсія знала, що сваритися не зможе. Таньку добре знала бойова, скандальна, чоловік її втопився у пяному вигляді, життя складне, характер загартований. Проте все ж вирішила розібратися.
Зайду до Юрія, подивлюся йому в очі, хай правду скаже. Він завжди киває на «жіночі пересуди», сказала свекрусі, але та відмовляла:
Таїсю, куди тобі з животом? Побережи себе
Осінь, темно вже. Постукала у вікно Тетяні, чекала, щоб та вийшла, але Тетяна визирнула з-за дверей:
Чого прийшла? Чого стукаєш?
Відчини, Юрій у тебе, мені люди сказали!
Ой, зараз, аж-но побіжу відчиняти! Іди додому, не сором людей! розсміялася Тетяна в голос.
Таїсія трохи постояла, пішла додому: зрозуміла, не відчинить. Юрій повернувся пізно, добряче напідпитку. Він не зловживав, але траплялося. Жінка чекала.
Де був? Знаю, що в Таньки був, разом пили. Я приходила не пустила.
Та що ти вигадуєш! Я у Генки Кульгавого був, разом сиділи й не помітили, як ніч прийшла.
Таїсія не вірила, але сварки не влаштовувала, не любила вона того. Та й що зміниш: «не впійманий не злодій», як кажуть. Всю ніч не спала, обдумувала:
Куди я з дітками піду, третій на підході? Мама хвора, в хаті брат з сімєю, вісім душ у чотири стіни
Скільки разів мати говорила їй, коли скаржилася на чоловіка:
Терпи, доню. Вже як заміж вийшла, як діток народила терпи. Мені теж нелегко було з батьком жити, пив, нас ганяв, памятаєш! Хіба Бог не розсудив, забрав його Але я терпіла, а Юрко твій, бодай не пє й не бє тебе. Жіноча доля терпіти.
Не в усьому погоджувалася Таїсія, знала, що піти нема куди. І свекруха підбадьорювала:
Доню, куди з дітьми підеш? Третій скоро зявиться, разом з тобою подолаємо Юрія.
Народилася третя донечка Аринка. Слабенька, часто хворіла, переживання Таїсії позначилися на здоровї. Але з часом дівчинка стала міцнішою, багато уваги приділяла їй свекруха.
Чула новину? Танька пустила жити до себе Мишка, його жінка вигнала! знову як сорока прибігла Валентина.
Бог з нею, головне, щоб мій Юрко більше до неї не ходив, раділа Таїсія.
Пройшов місяць знову новини:
Мишко від Таньки пішов, до жінки повернувся, тепер Танька знову чоловіка шукатиме, а свого Юрка стережи, бо як повернеться ще
Життя повернулося у спокійне русло, свекруха раділа за молодих. Але якщо вже чоловік гонить біса в ребро, довго на місці не всидить.
Одного разу на дорозі із супермаркету Ганна зустріла давню подругу Анастасію.
Ганно, й до кого твій Юрій удався? Таїсія золота жінка, гарна, ти сама хвалиш, чого йому ще треба?
Невже Юрко знову за чужими? перепитала тривожно Ганна.
Ще й як! Він у вас живе, як у Бога за пазухою, а бігає до Віри, що в їдальні нашій працює
Ганна сварила сина тихцем, благала схаменутися. Та все одно все таємне стає явним. Ведуча новин села та ж Валентина привела й цю новину до Таїсії. Жінка плакала, благала чоловіка, але нічого не змінилося Юрій не кидав родину, проте й не ставав вірним. Сімя це зручно: діти, дружина, мама, будинок, а на стороні розваги.
Ганна вже й відкрито сварила сина, а той кричав, щоб не лізла до нього.
Я для сімї стараюся, гроші заробляю, а ви обидві мене ображаєте. Одні плітки віруєте!
Випивки Юрій остаточно покинув, більше не зловживає.
Минуло багато років, діти виросли. Старша Варва закінчила коледж у райцентрі, вийшла заміж і там лишилася. Син вивчився у місті, одружився із місцевою дівчиною.
Молодша Аринка закінчує школу, готується вступати. Юрій заспокоївся, робота, дім, вільний час лежить на дивані, вже здоровя підводить. Зовсім не пє.
Таїсю, щось з серцем недобре, віддає у спину, ще й коліна гудуть, може, то суглоби, жаліється він їй. Потрібно до лікаря їхати.
Жалю до чоловіка Таїсія не відчуває. Її душа давно затверділа від страждань і розчарування, поки Юрій нарешті заспокоївся.
Ото здоровя геть занапастив, тож і сидить дома, думає про себе, нехай тепер його самі доглядають ті, що колись біля нього ходили.
Ганна померла, поховали поруч із чоловіком. У хаті панує тиша, але часом приїздять діти й онуки. Таїсія і Юрій радіють, хоч він і нарікає дітям на здоровя та жаліється, що дружина його не лікує. Старша донька привозить ліки, турбується про батька, ще й матері каже:
Мамо, не сварись з татом, він хворий, а Таїсії боляче: донька на боці батька.
Він сам винен, молодість у нього була занадто неспокійна. І я втратила своє здоровя, поки переживала, каже мати.
Син також підтримує батька, більше з ним спілкується хлопці завжди з хлопцями ближче.
Діти наче й не розуміють матір, коли вона пояснює, як тяжко їй було, адже заради них не залишила батька, терпіла його зради. Але чують у відповідь:
Мамо, не воруш минуле, не докоряй татові, каже Варва, брат підтримує сестру.
Те, що було минуло, мамо, говорить син і обіймає маму.
Таїсії трохи прикро, що діти більше на боці батька, але вона розуміє їх, не ображається життя є життя.
Дякую всім за увагу, підтримку й добрі слова! Бажаю щастя і тепла у вашій долі.
