Оце шукаєш? вона простягнула йому листа.
Микола зблід.
Орисю, ти ти не подумай Олексій Це
Про що я не повинна думати, Миколо? Що мати мого чоловіка жива й сидить у тюрмі? Що ви обоє тримаєте мене за наївну ромашку?!
В сенсі місяць? Орися, ми ж домовились, що до осені ще точно потримаєте!
Менший хлопчик лише нещодавно в садок пішов, я роботу неподалік знайшла
Що сталося?
Ми ж усе вчасно платимо, не порушуємо порядку
Справа не у вас Орися затнулась. Мені треба повернутися у власну квартиру.
Нащо? Ти з чоловіком посварилася?
Не питай, будь ласка, зайвих питань.
Рівно місяць з сьогоднішнього дня!
Я все перерахаю, завдаток поверну.
Вибач
Орися натиснула «відбій» і зітхнула. Хоч би скоріше закінчити всю цю історію
***
Орися не могла відірвати очей від конверта, що лежав на кухонному столі.
Звичайний конверт, який вона хвилин десять тому дістала з поштової скриньки разом із рекламками й рахунком за інтернет.
Олексій, зазвичай, сам забирав пошту, але сьогодні чомусь вийшла вона
Штамп. Зворотня адреса. ДУ ВК-6.
І підпис: Суворенко Лідія Микитівна.
Це імя Орися чула раніше від чоловіка так звали його матір. Тобто свекруху, яку Орися жодного разу не бачила.
Вона й не здогадувалася, що мати Олексія, жива.
Я сам, Орисю, сказав Олексій на третьому побаченні, коли вони сиділи в невеликій кавярні, гарячий чай гріли руки після дощу. Батько пішов ще до мого народження, я його й не бачив ніколи.
А мама мами не стало, коли мені двадцять було. Серце. Так що я сам собі як перекотиполе.
Геть один? тоді Орисю ледь не розплакалася. І рідних зовсім нема?
Є якась далека рідня під Тернополем, але з ними звязку нема.
І знаєш, так простіше. Жодних родинних драм, ніяких обовязкових обідів у неділю в мами чи тещі. Тільки ти і я.
Вона тоді подумала:
«Господи, який він сильний. Пережив таке, але не зачерствів»
Опікувала його так, наче хотіла надолужити всю материнську любов.
Потім було весілля тихе, лише для рідні.
З її боку батьки та кілька подруг, з його тільки дитячий друг Микола, який увесь вечір підозріло мовчав і уникав Орисиних очей.
Тоді вона вирішила, просто соромязливий. Тепер розуміла: Микола боявся ляпнути зайве.
А де вона похована? запитала якось Орися через пів року після весілля. Може, поїдемо? Доглянемо могилу? Все ж таки мама
Олексій якось знітився. Відвернувся, почав комірець поправляти.
Далеко, Орисю. За містом, давнє кладовище, ледь не закрите.
Я якось сам зїжджу, не переймайся. Не хочу тебе туди везти, енергетика там важка.
Давай краще думати про живих, добре?
І вона повірила. Дурна ж!
***
Двері відчинилися, Орися здригнулася й швидко сховала конверт у шухляду стола, засипавши купонами з «АТБ».
Привіт, кохана! голос Олексія з коридору пролунав такий веселий, як завжди. Як наш богатирчик? Не бешкетував?
Він зайшов на кухню, підійшов до Орисі, хотів поцілувати у тім’я, але вона мимоволі відвернулася.
Тобі щось? Втомилася? він занепокоєно дивиться їй у очі. Знову Нікітка спати не давав?
Давай я зараз переодягнуся, пограю з ним, а ти відпочинь.
Не треба, я не голодна. Леше, сьогодні пошту приносили
Він на мить завмер, на долю секунди але Орися це помітила.
Та? І що там? Рахунки знову?
Рахунки. Якась реклама. І все.
Він помітно розслабився і полегшено зітхнув.
Ну й гаразд. Піду руки помию та до нашого хлопця заскучив страшенно.
Орися дивилася йому вслід. Людина, з якою вона ділила все життя, стоїть поряд і бреше.
Бреше так цинічно, що нудить.
«Вважай, що я сирота», казав він.
А з виправної колонії 6 пише Лідія Микитівна.
За що вона там? Людину занапастила? Вкрала? Надурила? І скільки їй ще відсидіти залишилося?
Орися раптом чітко уявила: через рік чи два у двері подзвонять, на порозі стане сувора жінка з табірним минулим.
І скаже: «Привіт, сину, привіт, невістко. Де мій онук? Я у вас жити буду».
За себе Орися не боялася, лякалася за Нікіту.
Як дитині рости з бабцею, яку посадили?
Як взагалі підпускати до неї малюка?!
Орисю, чаю будеш? крикнув Олексій із кімнати. Тут в «Сільпо» на підгузки акція, я листівку в шухляді знайшов. Треба завтра заскочити.
Вона не відповіла. Вже відкривала додаток банку, перевіряючи залишок на особистому рахунку.
Грошей мало вистачити на перший час. Квартира в іншому районі добре.
Орендарі зїжджають через місяць. Головне протриматися цей місяць і не видати себе.
***
Олексій іде на роботу, довго цілує Нікітку в пухку щічку, обіцяє повернутися раніше.
Орися дивиться з відразою. Як він міг так нечесно обманювати? Хіба таке можна приховувати?
Коли чоловік йде, вона дістає листа. Руки сверблять відкрити й прочитати, але лякається.
А раптом, якщо прочитає, вже не зможе піти? А там щось таке
Ні, твердо каже сама собі. Що там вже не важливо. Він брехав мені майже два роки!
Дзвінок у двері. Орися здригнулася. Хто це?
Батьки зазвичай попереджають. Подруги? Вона дивиться у вічко на сходах стоїть Микола.
Той нервово переступає з ноги на ногу, озирається.
Орися відчиняє.
Миколо? Олексій на роботі.
Та знаю, Орисю Микола ніяково всміхається, ховає руки в кишені куртки. Я, це повз їхав. Може, Леша ключі від гаража забув?
Він казав, вони на тумбочці.
Ключі? вона підняла брови. Немає там ніяких ключів. Ти впевнений?
Він так сказав Орисю, Леша ще просив щось з поштової скриньки забрати. Дивився порожньо. Ти сьогодні не забирала?
Забирала. А що?
Микола ковтнув.
Та так Чекаємо посилку по запчастинах, Леша просив глянути, може, сповіщення прийшло.
Орися йде на кухню, бере зі столу сірий конверт, повертається до дверей.
Оце шукаєш? простягає йому листа.
Микола блідне.
Орисю, ти не подумай Олексій Це
Про що я не маю думати, Миколо? Що мати мого чоловіка жива і сидить? Що ви мені брешете!?
Що я народила дитину від незрозуміло кого?
Орисю, він хотів як краще! Микола швидко-швидко говорить пошепки. Хотів нормального життя, без того всього.
Мати його Складна людина, Леша натерпівся дуже.
Він не навмисне, просто викреслив її, щоб не лякати тебе.
Викреслив? Орися гірко сміється. Як можна з памяті матір викреслити? І так підло.
Він позбавив мене права вибору! Я мала знати, в яку родину входжу.
Яка там родина! Микола знизує плечима. Там нічого нема. Тільки вона і її минуле.
Орисю, віддай листа, га? Ти ж його й не читала? Я Леші віднесу, хай сам усе пояснить.
Іди, Миколо, тихо каже Орися. І листа не віддам. Він адресований Олексію Суворенку, сам забере. З моїх рук.
Вона голосно зачиняє двері перед спантеличеним Миколою.
***
Увесь день повз у тумані. Орися годує сина, перевдягає, гуляє у дворі, а думки повертаються до тієї ситуації.
Що перш за все брати? Візочок, ліжко, документи. Меблі байдуже.
У неї вдома, на околиці міста, стара тахта і шафа. Вистачить.
До шостої вона вже спокійна.
Сервірує стіл, готує вечерю, вкладає сина і чекає чоловіка.
Мм, як смачно пахне! чоловік після роботи намагається робити вигляд, що все гаразд. Диви, що приніс. Новий мобіль над ліжечко Нікіти!
Орися мовчки сідає за стіл, перед нею злощасний сірий конверт. Олексій заходить і більше вже не грає ролі.
Знайшов Микола? важко питає він.
Я знайшла. Микола за твоїм дорученням приходив, хотів забрати, але я не віддала
Олексій змучено сідає навпроти.
Чому, Леше? Чому сказав, що вона померла?
Бо для мене вона померла дванадцять років тому, він піднімає очі, в них сльози. Коли вона вперше сіла. Потім вийшла, півроку на волі, і знову поїхала.
Орисю, ти з доброї сім’ї: батько інженер, мати вчителька. Ти не зрозуміла б Вона професійна шахрайка. Аферистка.
І ти вирішив, що маєш право мені брехати? Рік? Орися зірвалась. Ти розумієш, що цією брехнею все довіря зруйнував?
Я боявся тебе втратити! чоловік теж зривається. Ти би пішла! Сказала: «Та ні, у нього мама зек, хто знає, що там в крові».
Я хотів, щоб Нікіта ріс у нормальній сім’ї. І так, я вирішив, що краще бути сиротою, ніж сином крадійки!
Тепер у нього буде батько в розлученні, холодно каже Орися.
Олексій завмирає.
Що? Як? Орисю, що ти Через листа? Через те, що я приховав?
Бо я тебе вже не знаю, Олексію. Якщо ти зміг так вільно вигадати смерть матері, про що іще ти брешеш?
Хто твій батько? Може, і його не стало не тому, що «зник»?..
Орисю, не вигадуй
Я не вигадую. Я вже подзвонила орендарям. Через місяць переїжджаю. Завтра подаю на розлучення.
Олексій благав довго стояв на колінах, просив, твердив, що то все «брехня на благо».
Але Орися вже вирішила.
***
Орендарі зїхали, тепер вона живе із сином у себе. Шлюб розірвали, хоч Олексій усе ще намагається повернути прихильність дружини, не розуміє, що він зробив не так. Родину свою він намагався захистити…
Сина бачить часто, забезпечує всім необхідним. А звичне кохання повернути не може. Орися не збирається миритись з ним.
