Друга свекруха
Коли Світлана входить у квартиру, одразу бачить черевики свекрухи, що стоять посеред передпокою. Одразу розуміє, що спокійно відпочити не вдасться.
Фаїна Вікторівна виходить з кухні, виглядає, ніби вона готова судити.
Знову у цієї недолугої бабки була? запитує вона. А дім, чоловік, дитина все це, значить, вбік. Добре, що я зайшла, інакше вони сиділи б голодними.
Фаїно Вікторівно, Микола знає, що я сьогодні затримаюсь. Вечерю я приготувала, йому треба лише розігріти. Він і без вашої допомоги впорається, відповідає Світлана.
За десять років шлюбу з Миколою вона вже звикла, що свекруха завжди щось незадоволена, і майже не реагує на її слова, сприймає їх як радіо, що працює з ранку до вечора.
На початку було важко. Фаїна Вікторівна стає другою свекрухою Світлани. Перша Ольга Семенівна була тактовною. Вона ніколи не лізе в сімю сина, не дає непроханих порад, не навязується.
А коли потрібна допомога, вона завжди поруч. Світлана памятає, як свекруха ночами сиділа з тримісячною Ориською, коли та переплутала день із ніччю, як вона приходила і забирала внучку на прогулянку, а Світлані казала:
Ти зараз нічого не роби, просто спи. Левко прийде, сам вечерю приготує.
Коли Орися виповнює пять років, на заводі Олексія трапляється аварія, і Світлана залишаєся вдовою.
Ольга Семенівна, яка втрачає єдиного сина, в цей складний момент не кине невістку та внука. Перші три місяці після трагедії вони живуть разом, підтримуючи одна одну.
Світлана пропонує Ользі Семенівні залишатися в тій же оселі, та та переїжджає у свою квартиру:
Світлано, тобі всього двадцять вісім. Ти молода жінка, ще знайдеш щастя. Чому я мала би плутатися під твоїми ногами?
Світлана живе з Миколою вже три роки. Однак Ольгу Семенівну вона не залишає. Батьки Ольги живуть далеко, тож перша свекруха майже стала для неї матірю, а в Орися бабуся давно не чула голосу.
Тому поведінка Фаїни Вікторівни, яка вважає, що має право розпоряджатися квартирою невістки, як господиня, шокує Світлану.
Після першого візиту другої свекрухи вона просить чоловіка пояснити матері, що вона приходить лише в гості, і що візити треба погоджувати.
На слова Фаїни Вікторівни, що вона діє з добрих намірів, Світлана відповідає:
Мені вже не вісімнадцять. Я вже тоді, коли виїхала вчитися, була досить самостійною. Після шлюбу і семирічного спільного життя мене не треба вчити готувати й прибирати. Я сама можу багатьох навчити. Якщо я прийду, Фаїно Вікторівно, і пройду кутами з білою ганчіркою, то влаштую вам «ревізора».
Микола підтримує дружину, і коли мати іноді «плутала береги», він розбирається сам.
Загалом Світлана відучує другу свекруху втручатися у господарство і виховання дітей. Коли через рік після другого шлюбу вона стає мамою сина, Фаїна Вікторівна вже не навязується порадами. Хоча…
Свекруха має подругу, яка постійно розповідає Фаїні, як «виховує» дружину молодшого сина. Фаїна й сама хоче поділитися чимось, проте не має чим похвалитися. Є у неї одна відтінок вона постійно висловлює Світлані незадоволення тим, що та допомагає Ользі Семенівні.
Добре б ця стара була їй якоюсь близькою родичкою! Коли Орися була маленька, Світлана її влітку на дачу відправляла я навіть рада була. Але тепер дівчинка вчиться в школі, а Світлана все їздить і їздить туди. Вже скільки років пройшло! А вона двічітреті рази на тиждень до неї навіджується, каже вона подрузі.
Останній рік Світлана дійсно частіше відвідує першу свекруху. Фаїна називає Ольгу Семенівну «старою», хоча та всього на сім років старша за неї.
Але горе не молодить, а хвороба не прикрашає, тож Ольга Сергіївна сильно хворіє. Світлана приходить до неї то в лікарню, то додому.
На сторонню людину сімейні гроші витрачаєш, дорікає свекруха. Не хвилюйтеся, Фаїно, коли Ольга Сергіївна занедужає, дачу продала, тож у неї є на лікування, і у вас вона не позичатиме, відповідає невістка.
Коли Ользі Сергіївні стає зовсім погано, Світлана наймає доглядальницю і бере відпустку, щоб проводити пів дня біля неї, коли чоловік на роботі, а син у школі.
Такі умови лише відстрочують кінець Ольги Сергіївни через деякий час її вже немає.
Тоді Фаїна Вікторівна виявляє великий інтерес до справи спадщини від першої свекрухи.
Дачу вона продала, та за рік не всі гроші витратила. Пенсія у неї непогана мабуть, якісь накопичення є. А двокімнатна квартира точно спадкоємцям дістанеться, розмірковує Фаїна, проте Світлана поки що нічого не каже, бо боїться.
Вона ставить питання синові, і відповідь його її не тішить.
На кого написано заповіт? Звичайно, на Ориську вона її рідна онука. А Свєтко, що дарма до старої бігала? дивується мати. Оце так! Уявляю, як вона ридатиме!
Не хвилюйтеся за мене, каже Світлана. Я давно знала, що Ольга Сергіївна все залишить Орисьці. Сама її до нотаріуса ще рік тому водила.
А чому ти стрибала навколо неї, коли знала, що тобі нічого не загрожує? здивовано питає Фаїна. Хай би Орися її і доглядала.
Я б вам пояснила, та боюся, що ви не зрозумієте, відповідає Світлана.
У встановлений термін спадок оформляють, Орися отримує всі документи на квартиру і внесок.
Вирішено, що доки дівчина навчається в гуртожитку, квартиру здаватимуть, а гроші переказуватимуть на її рахунок у гривнях.
Коли Орися закінчить університет, вона сама вирішує, чи повернеться в рідне місто і тут оселиться, чи залишиться в обласному центрі. Тоді квартиру продасть і купить нову.
Почувши про оренду, Фаїна Вікторівна пропонує:
Навіщо пускати чужих людей? Ще щось зіпсують. Нехай там цей час Оксана поживе.
Тридцятипятирічна Оксана молодша дочка Фаїни Вікторівни досі живе з мамою. Вона симпатична, має хорошу фігуру, вища освіту, працює. Романтики трапляються, проте з шлюбом не виходить.
Фаїна дуже переживає за дочку.
Чому так не щастить Оксані? Ось Світлана вдова з дитиною, а примудрилася мого Миколу захомутати! думала жінка.
Вона вважає, що коли у дочки буде власна квартира, вона зможе вийти заміж.
Ну і що, що ця квартира Орисячка, міркує вона. За тричотири роки може статися багато: Орися знайде в місті чоловіка з квартирою, і тоді можна буде попросити її подарувати Оксані. Але про ці плани Фаїна Вікторівна вирішує пока мовчати.
Яке розчарування, коли Орися відмовляється пустити у свою квартиру Оксану!
Вона ж не платить, як інші орендарі, каже Орися. А я планую в майбутньому брати іпотеку. Може, переїду до столиці після університету. Тож гроші збираються.
Жадібна ти, Оксано, вся в тебе, підкидає Фаїна. Обидві ви лише про себе думаєте. А може, Оксані за три роки вийшло б заміж, якби була квартира.
Мамо, у тебе ж трикімнатна, пропонує Микола. Продай, купи однокімнатну, а Оксані дай.
Цікавий ти, обурюється мати, ця трикімнатна моя, ваших часток в ній немає. Чому я на старості років повинна тіснитися? Я все життя живу в цій квартирі і не збираюся переїждджати.
Це не Коля цікавий, а ви, втрутилася Світлана. Ви не готові пожертвувати своєю квартирою для доньки, а про чужу розпускаєте рота.
Так Оксана залишається з мамою. Орися здає свою квартиру, доки навчається, а потім продає й купує нову в обласному центрі. До столиці вона їздить лише на тиждень. Як кажуть, гарно там, де нас немає
Як вам ця історія? Пишіть у коментарях, ставте вподобайки.
