Микола повернувся з корпоративу ще біля світанку. Дружина, Ірина, вже глибоко спала, а він, лягши біля неї, одразу впав у сон.
Наступного ранку, коли Ірина піднялась з ліжка, на сорочці чоловіка знайшла слід губної помади. Тоді ж телефон Миколи задзвонив новим СМС: «Доброго ранку, коханий!». Ірина відчувала, як серце застигло – такого привітаного вона не чекала.
Вони вже десятиріччя жили щасливо, а в їхньому будинку ростуть дві милі донечки – п’ятирічна Одарка і дев’ятирічна Зоряна, які в той момент мирно дрімали у своїй кімнаті.
Ірині хотілося розв’язати сварку, проте вона стрималась і спрямувала кроки в ванну. Там, під струменем води, вона, зливши сльози, намагалася заспокоїти себе.
— «Зараз би найпростіше — вивести його на розмову, — думала вона. — Але будь‑яка сварка в нашій ситуації може лишень відкрити двері, якої я не хочу. Якщо він підете, чи зможу я сама виховати двох дітей?»
Взяла душ, висушила волосся феном, склала зачіску і приступила до сніданку. Микола прокинувся вже ближче до полудня.
— Ой, боїсь, що підвисне, — поскаржився він, підхопивши чашку.
— Хочеш, я тобі каву зроблю? — запропонувала Ірина з вмотивованою посмішкою, яку довелося зібрати з усіх сил.
Після кави вона звернулася до нього:
— Миколо, сподіваюся, завтра ти не залишишся надто довго в офісі, бо у мене друга зміна, а Зоряну треба буде забрати з дитячого садка.
— Звісно, звісно, — відповів чоловік.
Ірина працює перукарем у одному з київських салонів. Після другої зміни наступного дня вона прийшла додому з коробкою цукерок у гривнях.
— Що, захотілося солоденьке? — запитав Микола, розпаковуючи пакунок.
— Один із клієнтів, який у мене часто підстригається, подарував їх, — відповіла Ірина.
Микола, розгортаючи коробку, зауважив:
— А цукерки недешеві! Навіщо ти їх прийняла?
— Миколо, нічого страшного, — відповіла вона, — він мене не запросив на побачення.
Через кілька днів Ірина повернулася з роботи з букетом польових квітів.
— Це теж від того ж клієнта? — запитав чоловік, підходячи до порогу.
— Миколо, — почала Ірина, — ти вчора після роботи затримався, а я не запитувала, куди і з ким ти був. Ось лише букет.
Коли Ірина закінчила другу зміну і виходила з салону, на виході її чекала Микола.
— Миколо, ти дівчаток самих залишив? — занепокоїлась вона.
— Нічого, я їх уклав спати, а потім вирішив тебе під’їхати зустріти, — відповів він, посміхаючись.
— Тут і так кілька хвилин ходити, — спробувала заперечити Ірина.
Дійшовши до дому, Микола звернувся до дружини:
— Ірино, можна я після другої зміни завжди тебе зустрічатиму?
— Чого це? Ти мене ревнуєш? — запитала Ірина.
— Так, ревную, — зізнався Микола. — Чоловіки не дарують такі подарунки просто так.
— Добре, зустрічай, — погодилась Ірина. — Твоя увага мені дуже приємна. А якщо чесно, я теж ревную твої понаднормові. Хтось може з’явитися.
— Говори, — сказав Микола. — Мені, крім тебе, нікого не треба. Проблеми на роботі вже позаду: нам встановили нові програми, і я встигаю все робити в робочий час, тож понаднормових більше не буде.
Згодом довіра в сім’ї відновилася. І все ж інколи, повертаючись із салону, Ірина ставила на стіл нову коробку дорогих цукерок. Коли Микола підозріло на неї дивився, вона з посмішкою відповідала:
— Мої клієнти дарують їх від щирого серця, і я не можу їх відкинути.
💬 Друзі, якщо хочете читати ще більше історій, залишайте коментарі та ставте лайки – це надихає нас писати далі!
