Наша бабуся має вісімдесят років. Тиждень тому вона вигнала мого старшого брата Олега та його дружину Марію з квартири. Після цього випадку майже ні з ким не говорить. Як тільки дзвоню до неї й кажу, що планую завітати, вона миттєво кладе слухавку. Двері не відчиняє навіть найближчим.
Чому брат переїхав у орендовану квартиру, він не розповідає. Я не здивувався, що бабуся його вигнала він завжди був безвідповідальний і думає лише про себе.
Коли бабуся залишилася сама, в її просторій квартирі зявилося вільне місце. Родичі одразу зібралися на сімейну раду, хоча саму бабусю Василину Яківну навіть не покликали. Обговорювали лише одне питання: як вона житиме, коли їй вже стільки років?
Тітка Лідія запропонувала, щоб її тридцятирічна донька Соломія, яка ніде не працює, заїхала доглядати за бабусею. Хоча всі знали, що Соломія славиться легковажністю й байдужістю.
Інша тітка, Марина, знайшла для бабусі однокімнатну квартиру, щоб та здавала свою велику й трохи заощадила:
Молоді ж тепер у бабусиній квартирі, як вона сама платитиме за розкішну оселю? казала тітка.
Дядько Григорій висловив бажання забрати бабусю до себе, а її квартиру віддати жити своєму сину. В принципі, це мало свій сенс: у вісімдесят років справді не завжди легко самостійно вести господарство. Мовляв хай молодь здобуває самостійність. Усі ці «щирі турботи» про бабусю були лише приводом розпорядитися її житлом.
Я переживаю за маму, так вона буде у надійних руках! сказав дядько.
До того бабуся вже жила з одним із синів дядька, а тепер і другому хотіли облаштувати побут в бабусиній квартирі. Мій тато, Михайло, запропонував спитати саму бабусю, як вона хоче жити, але родичі обурилися.
Найбільше наполягала Лідія. Всі швидко погодилися на її доньку. Соломія вже збирала речі й подзвонила бабусі, щоб повідомити про рішення сімейної ради. Василина Яківна, зрозумівши усе, просто кинула слухавку.
Соломія приїхала до квартири й по дорозі вже уявляла, який зробить ремонт. Але отримала несподіваний сюрприз: бабуся не відчинила двері. Натомість у дверях стояла банка домашніх помідорів подарунок для онуки.
Як же вона буде так сама?! ремствувала Соломія дорогою назад. Каже, що за вісімдесят років справжньої свободи не мала а тепер захотіла! А як захворіє? Самотність небезпечна!
Бабуся не думає ні про що! Немає совісті! Прожила все життя: з батьками, з дідусем, чоловіком, дітьми, онуками А тепер сама захотіла спокою у трьох кімнатах. Це ж треба думати про молодих!
Лише тато поставився до ситуації мудро. Йому не подобалась ідея переселення когось у бабусину квартиру. Він придумав вирішення. Бабусю залишати саму не можна, тут сестри мали рацію ніхто не сперечався. Місяць тому бабуся сама змінила всі замки, коли виганяла Олега, і ніхто з дітей навіть не мав ключів. У такому віці справді кожен день може бути непередбачуваним.
Тато, порадившись із мамою, встановив у бабусиній квартира відеокамеру біля входу. Тепер кожен турботливий родич міг у прямому ефірі переконатись, що з Василиною Яківною все гаразд. Бабуся, проходячи повз камеру, щоразу будувала кумедні гримаси.
За комунальні послуги платила сама: рахунки для однієї людини були невеликі. Від будь-якої сторонньої допомоги категорично відмовилася аби тільки ніхто не заважав. Усі заспокоїлись: бабуся спокійна, житло під наглядом ця невеличка технічна хитрість допомогла вигнати надокучливих гостей.
Все розвязалося добре, хоча бабуся досі не впускає нікого, навіть на чай. Учора я навідався до неї, але знову застав біля дверей банку з варенням. Здається, вона все ще боїться втратити свою свободу й незалежність. Але дуже хотілося б, щоб вона заспокоїлась і змогла приймати гостей.
