**Щоденниковий запис**
Та тому, що до молодої дівчини не варто чіплятися! відкрито гаркнув Валерій.
Що-о-о?
Та ви ж Олені всю голову забили! Думаєте, не помітно, що вона для вас зовсім не падчерка?
Петро не втримався однією рукою схопив хлопця за комірку, а другою заніс, щоб як слід йому влупити.
Петрусю!!! його зупинив перелякнений голос Олені. Він відпустив супротивника.
Петро одержався з Мариною, коли її доньці, Олені, було десять років.
Дівчина добре памятала свого рідного батька, який загинув за два роки до цього, і спочатку ставилася до нового чоловіка матері з насторогою.
Але Петро зумів знайти з нею спільну мову.
Тапком він Олені не став, але з її вуст «Петрусю» лунало так тепло й родинно, що ні в нього, ні в інших не залишалося сумнівів: вони близькі люди.
І саме завдяки Олені їм вдалося зберегти сімю, коли через шість років після весілля біси підштовхнули (як інакше!) Петра зрадити дружині на корпоративі з колегою Інною.
Він просто перебрав тоді, підхопився від загальних жартів та успішно завершеної роботи
Потім мало що памятав, а от Марині хтось про це доніс.
Скандал, звичайно, був грандіозний. Петро благав про пробачення.
Дружина слухати його не хотіла й погрожувала розлученням.
Вони зясовували стосунки, поки Олена була в школі, але добра, чутлива дівчина все одно помітила, що щось не так, і дуже застрадала.
Лише заради Олені я тебе пробачаю, процедила тоді Марина. Але це перший і останній раз.
Буде ще раз із сімєю кінець.
Він й сам уже проклинав себе сотні разів, виправдовував провину, проводячи ще більше часу з сімєю, і з полегшенням помітив, що очі падчерки знову засяяли.
Але дівчина виросла, і в 18 років привела до хати хлопця знайомити з батьками.
Валерій Петру не сподобався з першого погляду: худий, метушливий, зарозумілий, постійно чомусь ухмилявся.
Лише заради Олени, яка дивилася на нього закоханими очима, Петро стримувався.
Оленко, ти впевнена, що це твій чоловік? запитав він тихо, коли кавалер пішов.
Та що, Петрусю, він тобі не подобається? засмутилася Олена. Ти просто його мало знаєш. Валерій дуже хороший.
Петро важко зітхнув, але примусив себе посміхнутися.
Побачимо. Ти ж не могла зробити поганої помилки.
Валерій же, мабуть, відчув його неприязнь.
Намагався не перетинатися зав
