Без рубрики
— Ви до кого? — кинував хлопець за реєстраційну стійку, не відриваючи очей від смартфону. Його стильна
**Дневник, 12 листопада 2026 року** Сьогодні, коли сонце ледве пробилося крізь хмари над Вирне, я сів
Кривавий крик… Гучний гуркіт… Темрява… Темрява… Нарешті темрява почала розсіюватись. Лунало голосом
Я відчинила двері й побачила перед собою розпачливу, молоденьку жінку. На ній був зморений плащ, а руки
Дорогий щоденнику, У цьому будинку чужі правила більше не мають сили. Двері з гучним тріскотом захлопнулися
— Антозько! Чому ти стоїш на бетоні без куртки?! Пакети розвалилися на сходи. Пляшка з молоком скотилася
Я, Віктор Гринченко, вже багато літ служив у державних інституціях, тож я знав, як треба спостерігати
Дорогий щоденнику, З дитинства я відчував невпевненість через свою низьку зріст. У дитячому садку я був
Привіт, подруго! Сиджу, чай випиваю, і хочу розказати тобі одну довгу, заплутану історію, яка трапилась
Василь вигнали. Знову. Третій раз за його крихітне життя. Не повезло йому, якось. Лиш рік виповнився