Мене звати Тарас. Я лабрадорсамець, милий хлопець, якому подобається всім. Іноді, правда, я не люблю деяких людей доводиться кусатися. Бережіть зад! У мене є господарка, яку я люблю, незважаючи на будьякі її вчинки. Далі не треба нічого пояснювати: люблю, і все!
Вона купила мене, коли я ще був цуценям. Мені був місяць, а їй 408 місяців. Не треба калькулятор шукати, це 34роки. Вже наступного вечора вона сиділа на підлозі нашої двокімнатної хрущовки в Києві, випивала четвертий бокал червоного напою, гладила мене і плакала:
Ну й катись куди хочеш. Тепер у мене є собака, він ніколи не зрадить. Скажи, Тарасе, що в мене не так? сказала, що готувати не вміє, і записалась на курс французької кухні. Тоді вже не бурмотіла. Потім докопалась до мого одягу, каже, що я в безформних халатах виглядаю, ніби мішок з картоплею, і стояти поруч їй соромно. Переодяглася, мама і бабуся допомогли багато своїх речей віддали. Тепер вона мене майже не бачила. Потім натякнула на секс, ніби нам сумно, а в кіно інакше, люди з душею та професіоналізмом підходять до справи. Я два місяці в YouTube вивчав ролики про оральні задоволення, на бананах ледве не збанкрутувала. Знову бабуся допомогла принесла два відра кукурудзи. Все для нього. А він пішов, клятий. Тарасе, ти у мене одинєдиний. Не кидай мене, добре?
Я подивився в її заплакані очі і лизнув щоку. Що ще залишалося робити? Я міг би з’їсти будьякий смітник разом із шапкою і чоботами, а від щеня мало чого залишалося. Вона обійняла мене, і ми заснули. Я ж казав, у всьому винна та сама червона напій.
Зі збільшенням розмірів моїх «водяних бризок» на підлозі хрущовки зростав і я. Вона дбала про мене, вкладаючи всю свою енергію. Я бачив по телевізору передачу про пятизіркові турецькі готелі «все включено». Тоді я насолоджувався ультравсевключено. Годували до підпалу, по суботах авокадо. Обовязків не було: вранці провожав господарку на роботу і чекав, доки вона повернеться. Чесно кажучи, спав, не встаючи на задні лапи. Потім вона поверталася, ціла мене, годувала фаршем. Ми були щасливі. Я любив її всім серцем.
А в квартирі зявився якийсь хлопець, колега з роботи. Прийшли вони після кіно, випили червоний напій на кухні і ретельно закрили двері в спальні. За звуками, їй сподобалося. Якщо вона щаслива, то і я щасливий. Але вранці вона вперше в нашому спільному житті забула мене нагодувати. У відповідь хлопець залишив свої кросівки. Скажімо так, їх вже не стало. Хоч я і хотів його наказати, вона дивилась на нього з такою любовю, що я відмовився.
Хлопець виявився нормальним чоловіком, приносив мясо. Шкарпетки та кросівки він ховав у холодильнику. Дивно, що він завідував нас лише в обідню пору, іноді ночував. Вечорами господарка не відривалася від телефону, писала йому повідомлення. Ставало все сумнішим. У вихідні вона просто сиділа і глянула в телефон, а він не дзвонив кіт був розгойдений. На одному із вечірніх посиденьок з червоним напоєм вона гладила мене і казала:
Ой, Тарасе, чому все так? Він одружений. Один нормальний, розуміючий чоловік, а він і ще з приданим. Думала, в його компанії відпочину. Перевела, так. Кожен його лайк в інстаграмі відстежую, телефон не відпускаю. Я ж краща за його дружину, Тарасе. Дивись на мої груди це подарунок долі. Показала їх собаці. Скоро новорічні свята, і ми знову будемо одні.
Вона тихо заплакала. Ну от, ***** тобі, хлопче. Вона обійняла мене, а я злякався від ненависті.
Наступного дня він прийшов на обід у костюмі, а костюм швидко зник. Як тільки він зайшов до її кімнати, я принісся до справи. За кожну її сльозу, сука, відповідь. Скоро від костюма залишилися лише роги і ніжки. На підлозі я знайшов два телефони на зарядці його і її. Обоє погриз я. Дивитися в цю штуку й плакати потім ночами ні.
Хлопець вийшов зі спальні в халаті, побачив, що нічого більше, крім халату, немає і телефонів немає, і почав мене хвати поводком. Вона закричала, намагаючись мене захистити. Хлопець відштовхнув її, схопив мене в охапку, спустив до машини і запхав в багажник. Я думав, везуть на вбивство, планував, як на нього нападти, коли вийде. Але хлопець привіз мене в якусь клініку. Поставили в клітку, вкололи щось, і мої сили скінчились. Коли прокинувся, якась незнайома тітка гладить мене через прути клітки і говорить в телефон:
Які люди, заведуть собаку, пограються, і все не треба. Привезуть, тисячку вкинуть усыплять, дорогенька. Добре, я перетелефоную.
Тітка сіла ближче. Однією рукою гладить, іншою шприцом в бік прицілюється. Я не дурний, я зрозумів. Тільки господарку жалко, як їй без мене? Тричі гав, гав, гав! Ну, поки, світ.
Раптом двері відчинилися, і вона вбігла, вся заплаканна.
Стой! Ні, не треба! Я знайшла тебе, знайшла!
Тітка зупинилася і злилася, що все одно тисячу не поверне, але нам вже не до неї. Господарка кинулась до мене, а я до неї.
Тарасе, я обїздила всі клініки! Прости мене, прости! Чуєш?
Кажуть, що собаки не плачуть. *****. Ось тоді я плакав, один раз. Нікому не розповідайте. Повернулись додому і заснули.
***
Потім господарку звільнили, це хлопець влаштував. З мого раціону зникло мясо, довелося живитися кашами. Став пасивним вегетаріанцем. Але вона не здавалася. Ми почали ранкові пробіжки. Переважно я бігав, а вона милувалась берізами. Трішки передихала і далі до наступної берези. Пара місяців пройшла, і вона стала швидшою. Червоний напій майже перестала пити. Тільки з бабусею, коли вона приносила кукурудзу і старі сукні.
Господарка пішла навчатися кудись, куди давно мріяла, збирати квіти в букети. Я підказував, що треба робити те саме, тільки з мясом. Мясний букет найкраще, що є на землі. Але якщо вона любить квіти, то і я так. Всі наші хрущовки завалили букетами і сказала:
Якщо ніхто не дарує мені квіти, я сама їх складатиму і даруватиму іншим.
Я зрозумів підказку і під час наступної пробіжки приніс вирізаний з коренем лопух великий і зелений. Господарка оцінила подарунок, обійняла, поцілувала.
Сентиментально. Незабаром її взяли на роботу в квітковий магазин, і вона була рада, а я ще більше. По-перше, усе квіткове сміття переїхало до нового місця. Наша хрущовка знову виглядала як квартира, а не стіжина. По-друге, мясо повернулося в мій раціон.
Через два роки до нас прийшов Сергій. Приїхав, ніби лагодив холодильник, а потім залишився. Сергій хороший хлопець. Він її не образує, навпаки, вона сміється з ним постійно. Нещодавно зявився ще один Сергій, зовсім малий. Господарка попросила і його охороняти і кохати. Зробимо. Поіншому не можу, я ж собака.
