Чоловік моєї мрії покинув дружину заради мене, але я навіть не уявляла, як усе обернеться проти мене.
Я захоплювалася ним ще зі студентських років. То була любов безмежна наївна й сліпа. Коли ж він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім збилася з пантелику. Сталося це через кілька років після університету ми опинилися в одній компанії. За спеціальністю ми були однакові, тож це не дивно. Але мені здавалося, що то сама доля.
Він був моєю ідеалізацією чоловіка. І в моїй молодості мене анітрохи не бентежило, що він уже одружений. Я сама ніколи не була в шлюбі й не знала, як це бачити розпад сімї. Тому зовсім не почувалася винною, коли Олексій вирішив покинути дружину заради мене. Хто б міг подумати, що це принесе мені стільки болю? Люди кажуть правду щастя не збудуєш на чиїйсь нещасності.
Коли він обрав мене, я була на сьомому небі й готова була пробачити йому все. Але в побуті він виявився зовсім не таким, яким здавався. Речі його завжди були розкидані по хаті, а мити посуд він категорично відмовлявся. Всі домашні клопоти лягли на мої плечі. Але тоді мені було байдуже.
Він швидко забув про попередній шлюб. Дітей у них не було, а той союз, як зясувалося, був вимушеним батьки дружини наполягали. Зі мною ж все було інакше принаймні, так він мені казав.
Моє щастя тривало недовго, бо все змінилося, коли я завагітніла. Спочатку Олексій був у захваті організував навіть велике родинне свято з цієї нагоди. Усі бажали нам кохання та здоровя майбутній дитині.
Той вечір назавжди закарбувався в моїй памяті як один із найщасливіших. І я ні про що не шкодувала, згадуючи його. Та з того моменту моя сліпа любов почала вгасати.
Що більше росів мій живіт, то рідше я бачила Олексія. Я пішла у декрет, і ми зустрічалися лише ввечері. Він затримувався на роботі, ходив на корпоративи. Спочатку мене це не турбувало, але незабаром почало виснажувати. Домашні клопоти ставали важчими я вже не могла просто нахилитися, щоб зібрати кинуті по хаті шкарпетки.
Тоді я часто думала може, ми поспішили з цим дитячим?
Я знала, що почуття з часом вистигають, але не очікувала, що це станеться так швидко. Олексій і далі носив мені квіти та шоколад, але тепер я хотіла лише одного щоб він був поруч.
Незабаром стало очевидним, що його відсутність на роботі невипадкова. Колеги ненароком згадали, що до нашого відділу взяли нову молоду співробітницю. Персоналу й так не вистачало, а коли я пішла у декрет, ситуація стала критичною. Яка ж іронія.
Я не була впевнена, чи це саме про неї, але мій чоловік точно мав кого-
