Одного разу чоловік повернувся від мами, важко зітхнув і запропонував зробити нашій дворічній доньці тест на батьківство:
— Не для мене, для мами!
— Півроку до нашого весілля вона твердила синові: не женись на ній, вона тобі не пара! — розповідає тридцятирічна Оксана, її голос тремтить від образи. — Занадто гарна, гулятиме! Ми тоді сміялися, жартували, що Андрію треба було вибрати «перечницю», щоб уже точно не обдурила. Але зараз нам не до сміху. Зовсім не до сміху!
Оксана не вважає себе якоюсь приголомшливою красунею. Звичайна дівчина з передмістя Харкова, доглядає за собою, як і багато інших. Струнка, охайна, одягається скромно, завжди була вимогливою у стосунках і поважала себе. Чому її свекруха, Наталя Іванівна, вирішила, що Оксана — вітрогонка і невірна, залишається загадкою. Але ця жінка перетворила життя невістки на пекло.
Вони з Андрієм одружені чотири роки, у них є донька. Оксана у декреті, її дні — це нескінченне коло приготування їжі, прибирання та підгузків. Єдині, з ким вона спілкується, — інші матусі на дитячому майданчику. Але свекруха не заспокоюється. Вона підозрює Оксану у зрадах, стежить за нею, як детектив із дешевого серіалу.
— Вона завжди за мною шпигувала! — зітхає Оксана, її очі наповнюються сльозами. — Дзвонила, перевіряла, приїжджала без попередження, намагалася контролювати кожен крок. Спочатку я намагалася ставитися до цього з гумором, розповідала Андрієві, ми посміхалися. Але це виснажує! Кілька разів я не витримувала і серйозно сварилася з нею. Вона замовкала ненадовго, а потім починала з новою силою.
Перший скандал стався через кілька місяців після весілля. Наталя Іванівна раптом завітала до Оксани на роботу. Без дзвінка, без причини. Хотіла перевірити: а чи справді невістка там працює? Чи може, бреше чоловікові, що в офісі, а сама бігає по коханцях?
— Не знаю, як її взагалі впустили! — згадує Оксана, її голос дрижить від обурення. — У нас бізнес-центр, охорона, відвідувачів пускають лише за записом. Я ледь не впала, коли секретарка привела її до мене: «До вас прийшли». Питаю: «Наталю Іванівно, що ви тут робите?» А вона: «Прийшла подивитися, де ти працюєш». І оглядається по сторонах! У нас відкритий офіс, всі за комп’ютерами, все на виду. Не знаю, що б вона влаштувала, якби в мене був окремий кабінет!
Пізніше секретарка, Іринка, шепнула Оксані, що та дивна жінка засипала її купою запитань. Як довго Оксана працює? Чи не запізнюється? З ким спілкується? Чи є у неї хтось в офісі? «Я сказала, що ви заміжня, у вас чоловік!» — додала Іринка, здивовано прищулившись. Оксана була поза себе. Повернувшись додому, вона виклала все Андрієві: «Твоя мати перейшла всі межі! Поговори з нею, це ненормально! Вона тільки під стіл мені не заглянула в пошуках коханця. Хоча, може, і заглянула, хто її знає!»
Андрій, схоже, серйозно поговорив із матір’ю. Якийсь час було тихо. Наталя Іванівна дзвонила лише ввечері, питала, як справи, передавала домашні пиріжки. Оксана почала сподіватися, що буря минула. Але вона помилялася.
Наступний інцидент стався, коли Оксана була вагітна, але ще працювала. ЗахворіДвері відчинилися, і на порозі стояла Наталя Іванівна з валізкою: “Приїхала допомагати з онукою, а заразом перевірю, чи справді вона Андрієва.”
