День: 27 березня 2024 року
Сьогодні хочу записати роздуми про нашу сімейну ситуацію, яка вже кілька тижнів не дає мені спокою. Після смерті тітки мого дружини, йому дісталася у спадок однокімнатна квартира в самому центрі Києва. Квартира маленька, требує гарного ремонту, проте розташування чудове.
Я і дружина маємо трьох дітей. Найстарша донька Стефанія, їй уже девятнадцять, вона студентка. Син Остап ходить у сьомий клас, а наш найменший Назарко ще зовсім малий, йому тільки пять. Ми живемо у просторій трикімнатній квартирі на Оболоні, де місця всім вистачає з головою.
Між мною й дружиною виник серйозний спір. Пропонував, щоб Стефанія поселилася в отриманій квартирі, адже дівчина вже доросла, скоро може і заміж піде власний простір їй би точно не завадив. Дружина ж впевнена, що це буде несправедливо стосовно синів, і що варто краще продати цю квартиру, а гроші розділити порівну між усіма дітьми.
Чесно кажучи, ідея з поділом мене не надихає. Я сумніваюся, що ті гривні зможуть серйозно змінити життя кожного за них діти навряд чи зможуть купити щось суттєве, хіба що старша донька надумає купити собі дешевеньке авто.
З одного боку, як то кажуть у нас: краще синиця в руках, ніж журавель у небі. Якщо вже є можливість дати квартирне питання хоча б одній дитині чому б цим не скористатися? Для синів, вірю, ми з часом також щось зможемо придумати, коли вони підростуть.
Дружина певна, що такий крок лише посіє між дітьми ворожнечу і надовго зіпсує їхні стосунки. Я ж гадаю, що хлопці ще маленькі й мало що розуміють у цьому, а за ці роки, поки вони виростуть, ми знайдемо спосіб і їх не образити.
Поки про все це наша Стефанія нічого не знає ми з дружиною вирішили це обговорити спочатку вдвох. Та й суттєвої користі від цієї нерухомості зараз мало: у квартирі капітальний безлад, а грошей на ремонт катма.
І ось я знову повертаюся до питання: хто з нас правий я чи дружина? Чи має сенс наполягати на своєму, або варто стати на бік дружини, чи, можливо, є ще якийсь шлях, якого ми не бачимо?
Ця ситуація змусила мене зрозуміти: у питаннях родинного майна й підтримки головне не лише справедливість, а й добрі стосунки у сімї. А буває, що істина десь посередині, просто треба не поспішати з рішенням, а разом знайти золоту середину, щоб ніхто не відчував себе ображеним.
