Я хочу довести сина до розлучення. Навіщо йому така безглузда дружина?
Існує стереотип, що свекрухи це злі відьми, які знущаються з бідних, нещасних невісток без причини. Почитайте форуми таких історій повно. І ось я та сама «лиха свекруха», яка не просто причепилася до невістки, а рішуче хоче зруйнувати шлюб сина. І знаєте що? Мені не соромно. Я переконана, що маю рацію, і зараз поясню чому, поки в мені кипить гнів і біль за мого хлопчика.
Мій син, Дмитро, познайомився з цією дівчиною, Оленою, років пять тому. Але представив її мені набагато пізніше лише після того, як зробив пропозицію. Від першого погляду вона мені не сподобалася, і, як зясувалося, інтуїція мене не підвела ця дівчина виявилася справжнім жахом.
Я запросила їх до себе в гості, в нашу затишну квартиру у передмісті Львова. Олена навіть не встигла роззутися, як задзвонив її телефон. Замість вибачитися та перетелефонувати пізніше, вона почала базікати з подругою прямо в коридорі. Цілих пятнадцять хвилин! Я стояла, стиснувши зуби, а вона реготала та обговорювала якісь дурниці. Тоді я вперше відчула: щось тут не так.
За столом я не поспішала з серйозними питаннями просто спостерігала. Але коли розмова зайшла про неї саму, про її життя та плани, усе стало зрозуміло. Школу вона ледве закінчила, навчається в коледжі, але про вищу освіту навіть не думає. Навіщо? Адже жінка, за її словами, повинна бути дружиною та матірю і все. Працювати вона не збирається. Зараз її утримують батьки, а потім, мабуть, цей тягар ляже на мого сина. Живе з мамою та татом, але після весілля планує переїхати до нас. І вишенька на торті: вона вагітна. Термін ще маленький, тож весілля треба влаштувати швидко, поки живіт не видав її «таємниці». Вона поводилася так, ніби весь світ їй щось має, а її краса це квиток у безтурботне життя.
Але найжахливіше я побачила, коли Дмитро вийшов покурити на балкон. Олена одразу дістала пачочку тонких цигарок і пішла за ним. Вагітна і курить! Я ледь не задихнулася від обурення. Що буде з дитиною? Її це, схоже, не хвилювало.
Незабаром вони одружилися, і ми почали жити разом у моїй квартирі. Я йшла на роботу рано, поверталася ввечері, а Олена спала до обіду, потім блукала по хаті, нічого не роблячи, і то й собі тікала на балкон з сигаретою. У коледжі вона взяла довідку про вагітність і пішла у академвідпустку. Кожен вечір мене зустрічав хаос: купа брудної посуду, розкидані речі, порожній холодильник. Вона не готувала, не прибирала лише сиділа в телефоні, торохкаючись то з мамою, то з подругами.
Коли я просила її допомогти по хаті, вона відмахувалася: то токсикоз, то втома. Але це не заважало їй бігати з подругами по кавярнях або гуляти з Дмитром у клубах до ранку. Я стискала зуби, але мовчала заради сина. А потім народився онук. І що ви думаєте? Олена не змінилася анітрохи. Дмитро вставав до дитини вночі, гуляв з коляскою, возив його до лікаря. Я допомагала ввечері та у вихідні, вимотуючись після роботи. А вона? Лежала на дивані, гортала телефон і курила, ніби нічого не сталося. Мене трясло від злості.
Я намагалася говорити з нею спокійно, потім жорсткіше. Вона пропускала мої слова повз вуха, дивлячись на мене з нахабною посмішкою. Але найгірше було те, що Дмитро завжди її захищав. Коли я вказувала йому на її лінь, на її марність, він ставав стіною: «Мамо, вона старається, їй просто важко». І ми сварилися. Він кричав на мене, а їй жодного докору. Мій син, моя єдина дитина, осліп від любові до цієї нікчемності.
Напруга в домі стала нестерпною. Одного разу я не витримала і в гніві випалила: «Забирай свою дружину з дитиною та йди звідси! Живіть окремо, подивимося, як ви впораєтеся!» Вони поїхали. Дмитро образився, перестав зі мною спілкуватися. Я намагалася відкрити йому очі, але він відгородився від мене стіною. Тепер він майже не дзвонить, не приходить у гості. Я впевнена: це Олена налаштовує його проти мене, вбиває клин між нами. А я ж люблю сина більше за життя, і онука обожнюю всім серцем.
Я вирішила: така дружина Дмитру не потрібна. Він гідний кращої розумної, турботливої жінки, а не цієї ледачої, безвідповідальної дівчини. Нехай зараз він цього не бачить, але я зроблю все, щоб їхній шлюб розпався. Я не зупинюся, поки не звільню сина від цих кайданів. Впевнена, колись він зрозуміє, що я мала рацію, обійме мене і скаже: «Дякую, мамо». А онука ми виховаємо самі без її марної тіні, без її байдужості та сигаретного диму. Я не відступлю, бо це моя війна за щастя мого хлопчика.
