Половину свого дитинства я провів із сестрою-близнючкою у дитячих будинках, а потім, коли нашій тітці сестрі мами виповнилося 18 років, вона взяла нас до себе. Вона, а згодом і її чоловік, стали для нас справжніми батьками. Я дуже їх люблю і щиро вдячний за все, що вони для нас зробили.
На наше вісімнадцятиріччя вони привезли нас до трикімнатної квартири в центрі Києва, яка раніше належала нашим батькам. Весь цей час квартиру здавала тітка, а тепер запропонувала нам продати її та поділити гроші навпіл, аби кожна змогла придбати власне житло. Ця ідея нам обом сподобалася. Квартира була гарна, тому ми отримали досить пристойну суму в гривнях. Особисто я зміг купити затишну двокімнатну квартиру, звісно, частково в кредит, але за рік я його закрив. Потім почав робити ремонт і купувати нові меблі.
Батьки раділи, що я нарешті влаштувався, але за сестру хвилювалися і постійно намагалися пояснити їй, як потрібно облаштовувати власне життя. Вона не поспішала купувати житло, витрачала гроші на дорогі гаджети, ресторани та закордонні подорожі.
Зрештою тітка не витримала й пригрозила їй, що якщо сестра не купить собі житло, поки не витратила всі гроші, проживати у неї більше не зможе. В результаті, коли грошей майже не лишилось, купити житло вона вже не могла, тож почала орендувати маленьку квартиру.
На той час у сестри вже був хлопець, і вони вирішили жити разом, почали відкладати гроші. Я тішився, що сестра нарешті взялася за голову. Я ж тим часом отримав підвищення на роботі, підтрімував батьків, поїхав у відпустку, а там познайомився з чудовою дівчиною, з якою планував зїхатися.
Згодом ми всі зібралися у мене вдома. Сестра оголосила гарну новину вона вагітна, а потім розгорнула довгу розмову про те, як їм зараз важко орендувати житло, мовляв, ціни такі, що оренда дорівнює чи не вся її зарплата Я не розумів, до чого все це, доки сестра не перейшла до головного.
Віддай мені свою квартиру, я скоро народжу, а ти все одно живеш сам, яка тобі різниця можеш переїхати до тітки, а у тебе там звільниться місце?
Я відмовив сестрі. Вона розплакалася, взяла чоловіка й пішла.
Потім ще кілька разів телефонувала, запитувала, чи не передумав я. Але я твердо стояв на своєму: я ж вклав у квартиру стільки сил і коштів, усе сам облаштував і тепер повинен все це віддати? Вона ж сама винна, що не думала про майбутнє.
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
