Чудова новина
Соломія поспішала додому. У неї була чудова новина для чоловіка — така, що варта уваги. Вона зайшла по дорозі до крамниці й купила пляшку вина. Зараз приготує вечерю, вони разом вип’ють… — мріяла вона.
— Богдане, я вдома! — скрикнула Соломія, заходячи у невелику квартиру. Кричати не було потреби, адже з будь-якого кута було чутно, як клацнув замок. Та радість переповнювала її серце, і вона не могла стримуватися.
Богдан неохоче вийшов до неї.
— У мене така новина! Зараз швидко приготую вечерю, сядемо й відзначимо. Я навіть вино купила. Дивись. — Соломія дістала із пакета пляшку, не помічаючи напруженого погляду чоловіка. — Постав на кухню, а я поки переодягнусь.
Вона пройшла повз нього до шафи, сховалася за дверима, ніби за ширмою, і перевдягнулась у короткий халатик, який так подобався Богдану. Поправила волосся й закрила дверцята.
Богдан сидів перед телевізором із вимкненим звуком, дивлячись у порожній екран. Соломія підійшла.
— Що трапилося? Мамі знову погано? — обережно запитала вона.
Чоловік мовчав. Соломія сіла поруч і поклала свою долоню на його руку.
— Щоб не сталося, ми впораємось. Я отримала… — Вона не встигла договорити. Богдан відсторонив руку й різко підвівся.
— Гаразд, скажеш пізніше. Піду готувати вечерю.
Соломія смажила картоплю, страждаючи від невідомості. Вона знала: розпитувати безглуздо. Радісний настрій зник. Мара — із цим вином. Та як вона могла знати?..
Вони одружилися півтора роки тому. Богдан працював у великій будівельній компанії, а Соломія писала диплом. Жили на його зарплату, тому зняли скромну квартирку.
Частину зарплати Богдан відсилав матері, яка жила в іншому місті й часто хворіла. Коли Соломія отримала диплом і влаштувалася на роботу, вони навіть почали трохи відкладати на власне житло, хоч такими темпами за життя не накопичили б.
Вони мріяли, що колись відкриють свою фірму: Богдан буде проектувати будинки, а Соломія — займатися інтер’єрами. Але для цього потрібен досвід. Невідомій фірмі ніхто не довірить роботу.
Та поки Соломії доручали лише дрібні, нудні проекти, де вона не могла розкрити свій талант. Вона працювала старанно, хоч платили небагато, і вірила: колись її помітять.
Сьогодні начальник сказав, що доручає їй серйозний проект — оформити квартиру для багатої родини на весілля сина. Терміни — місяць. Соломія з радістю поспішала поділитися новиною, та пляшка вина так і залишилася неторканою.
Після вечері, яка минула в мовчанні, вона сіла за комп’ютер. Праця йшла добре, поки Богдан не сів поруч.
— Відволікся. Маю сказати тобі… — почав він.
— Говори. — Соломія повернулася.
— Мене звільнили.
— Як? Чому?
— У компанії завал, а тут ще новий проект. Я нервБогдан задихнувся, його голос став різким: “Я помилився у розрахунках, і тепер компанія вимагає відшкодувати збитки — таких грошей у нас немає.”
