За пять днів до Нового року Оксана отримала таку порцію образ, розчарування та приниження, що ледве прийшла до тями. І то лише заради того, щоб не засмучувати дітей перед святами.
Андрій останнім часом постійно висловлював своє незадоволення всім підряд. Йому не подобалося нічого, що робила дружина, чи говорили діти. Він почав зриватися на них, навіть Миколка, якому було девять, сказав матері:
Мамо, чому тато став таким злим?
Донька Софійка першокласниця, можливо, не помічала цього, але її старший брат чітко озвучив те, що його турбувало.
Сину, не звертай уваги, у тата на роботі проблеми, тому й приходить втомлений і злий. Нічого, я з ним поговорю, пригорнула сина й поцілувала його в маківку Оксана.
Оксана помітила, що чоловік не може стримуватися. Останнім часом з ним щось не так: він став розсіяним, без причини злиться на всіх, навіть на дітей, коли вони шумлять, хоча раніше сам влаштовував з ними такі бійки, що Оксана ледве всіх заспокоювала.
Якось Миколка з сестричкою розігралися, носячись по хаті.
Годі вам метушитися, бо покараю! гаркнув Андрій, і діти навіть остолбеніли від такого тону.
Обидва сховалися у своїй кімнаті й замкнули двері.
Андрію, що з тобою? Чи не можна трохи мякше робити дітям зауваження? запитала дружина, побачивши їхні очі.
Нічого, так само грубо відповів чоловік.
Нащо брехати? Це ж не вперше. Ти не помічаєш, що зриваєш на нас злість? А ми-то чому винні?
Оксана не очікувала такої реакції й навіть пошкодувала, що почала цю розмову. Але потім подумала:
Яка різниця зараз чи потім
Андрій зірвався з дивана, помовчав, його рішучість зникла, переступаючи з ноги на ногу, він все ж промовив:
Не хотів починати цю розмову перед Новим роком, але раз ти наполягаєш
Чому? не розуміючи, здивувалася дружина.
Щоб не псувати свято.
А чим ти його можеш зіпсувати?
Оксано, ну яка ж ти Нащо витягуєш з мене? Так, я зустрів іншу жінку й закохався, випалив Андрій.
Щооо? Коли? не зрозуміла дружина. Це жарт?
Ні, Оксано, я не жартую. Я йду від тебе. З дітьми хочу бачитися по вихідних. Аліменти сплачуватиму.
Оксана завмерла, потім хотіла щось сказати, але чоловік перебив.
Дітям я скажу сам, поки мовчи.
Тільки не зараз, промовила Оксана, знаючи, що для дітей це буде удар.
Вона похитала головою й сіла на диван, переробляючи почуте. Андрій пішов у спальню, дістав велику сумку й почав збирати речі. Незабаром двері за ним захлопнулися.
Ніколи не розуміла стан кинутих жінок, думала вона. А тепер зрозуміла. Як же це важко, обидно, ніби життя розсипалося. А треба зібратися, дітям щось пояснювати
Могла б сидіти так довго, але з кімнати вискочила донька:
Мамо, а тато кудись пішов? Де він?
Тато? Тато поїхав у відрядження.
А коли повернеться?
Поки не Поки не знаю, доню, зітхнула Оксана, але в цю мить у вікно зазирнули перші зірки Нового року, нагадуючи, що щастя інколи повертається зовсім незважаючи на всі біди.
(Текст адаптовано для української культури. Повністю завершено.)
