ЧУЖІ ДІТИ
Спочатку Славкові здавалося, що мати просто поправилася. Та якось дивно. У неї раптом округлилася талія, а в іншому вона залишилася такою ж. Запитувати було ніяково, а раптом мама образиться. Батько мовчав, дивлячись із ніжністю на матір, і Славко зробив вигляд, що нічого не помічає.
Але незабаром живіт явно збільшився. Одного разу, проходячи повз кімнату батьків, хлопець випадково побачив, як тато гладить маму по животу і щось тихо шепоче. А вона посміхається з щасливим виглядом. Стало ніяково, і він поспішив піти.
«Мама чекає дитину», раптом зрозумів Славко. Це усвідомлення не так вразило його, як шокувало. Мама, звісно, була гарною і виглядала молодше за багатьох мам однокласників, але все ж вагітність у її віці викликала у ньому неприйняття. Навіть думати про це було дивно. Звідки беруться діти, він давно знав, але що його батьки цим займаються уявити не міг. Адже це ж не хтось, а його мама й тато.
Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька.
Так. Мама мріє про донечку. Напевно, дурно тебе питати, кого б ти хотів брата чи сестричку.
Хіба у такому віці народжують?
У якому такому? Мамі всього тридцять шість, а мені сорок один. А тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відповів Славко.
Тато уважно на нього подивився.
Сподіваюся, ти достатньо дорослий, щоб зрозуміти нас. Мама давно хотіла дівчинку. Коли народився ти, ми жили в орендованій квартирі. Мама сиділа з тобою, працював лише я, грошей ледь вистачало. Тоді ми вирішили не поспішати з другою дитиною. Потім померла бабуся, і її квартиру віддали нам. Памятаєш бабусю?
Славко знизав плечима.
Зробили ремонт і переїхали. Коли ти підріс, і мама вийшла на роботу, з грошима стало легше, я купив першу машину. Про донечку знову відкладали, казали встигнемо. А потім просто не виходило. І ось, коли ми вже перестали сподіватися
Сподіваюся, буде дівчинка, як хоче мама. Наша мама молода, але вже й не дівчинка. Тому постарайся її не нервувати. Якщо щось кажи мені. Домовились?
Так, зрозумів.
Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі зявилися рожеві дитячі речі. Вони здавалися Славкові крихітними, ляльковими. Зявилась дитяча ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа відчужено, наче прислухалася до себе. Тоді батько з тривогою питав, чи все гаразд.
Самому йому дитина була байдужа, тим більше сестра. Нащо йому соплі й пелюшки? Йому була потрібна лише Маряна Шевченко. Батьки хочуть ще одну дитину їхня справа. Йому що? Навіть добре. Будуть займатися нею, менше чіплятимуться до нього.
А це небезпечно? Народжувати в її віці? поцікавився Славко.
Ризик є завжди. Звісно, мамі важче, ніж коли вона чекала тебе. Тоді була на тринадцять років молодшою. Але ми ж не в лісі живемо, у нас є лікарні, лікарі Все буде добре, втомлено додав батько.
А коли?
Що? Через два місяці.
Але мама народила раніше. Славко прокинувся від галасу. Він почув стогін і метушню за стіною. Хлопець підвівся й, сонний, пішов до батьків. Мама сиділа на зімятій постелі, тримаючи руки на попереку, і гойдалася вперед-назад, як маятник. Батько нервово збирав речі.
Головне папку з документами не забудь, прошепотіла мама.
Мам кликнув Славко, миттєво прокинувшись.
Вибач, розбудили тебе. Де ж ця «швидка»? занервував батько.
У двері подзвонили, і тато кинувся відчиняти. У кімнату увійшли лікарі, почали розпитувати про схватки. На Славка ніхто не звертав уваги, і він вийшов. Повернувшись одягненим, він побачив, як батьки виходять із квартири. Мама йшла у халаті та тапочках.
Я скоро повернуся, а ти тут приберись, кинув тато, але мама раптом охнула й схопилася за його руку.
Славко ще стояв і дивився на двері, слухаючи незвичайну тишу. Потім повернувся до кімнати можна було поспати ще дві години. Він склав ліжко, прибрав речі й пішов на кухню.
Батько повернувся, коли Славко збирався до школи.
Ну що, вже народила? спитав він.
Ще ні. Мене не пустили. Чаю мені налий.
Славко поставив перед батьком чашку, зробив бутерброди.
Я піду?
Іди. Подзвоню, як буде новина.
У школі він запізнився.
Коваленко з
