— Ти не проти, якщо я вдягну твоє весільне плаття? Воно тобі вже не потрібне, — усміхнулася подруга.
— Гадаю, це саме те. Найкраще з усього, що ти приміряла, — сказала Оксана, уважно оглядаючи подругу.
— Ваша подруга права. Плаття вам дуже личить. Трохи підшити поділ і в талії, — промовила продавчиня салону весільного одягу. — Фату принести?
— Я хотіла без фати, — зніяковіла Марічка.
— Принесіть, але не дуже довгу, — кинула Оксана, дивлячись на подругу, я крутилася перед дзеркалом.
Пишний поділ хвилювався навколо її ніг, немов дзвін. Марічка вже уявляла захоплений погляд Тараса, коли він побачить її в цьому вбранні.
Продавчиня урочисто принесла на витягнутих руках легку фату й одним рухом закріпила їй у волоссі.
— Готова до ЗАГСу. — Продавчиня посміхнулася її відображенню. — Ну що? Берете?
— Як ти думаєш? — Марічка обернулася до Оксани.
— Ти виходиш заміж, тобі й вирішувати, — відповіла подруга, не встигаючи сховати жадібну іскорку в очах.
— Так, беремо, — Марічка підібрала поділ, щоб зійти з підвищення, але продавчиня зупинила її:
— Зараз покличу майстра.
Марічка зітхнула навмисне, але раділа, що ще трішки пробуде в платті.
Додому дівчата йшли через сквер. Вони дружили зі школи. Оксана була високою, з різкими рисами обличчя, прямим носом. Завжди заздрила Маріччиній врОксана завидувала Маріччиним ямочкам на щоках та лагідному сміху, а ще більше — її щасливому життю, якого сама ніколи не мала.
