Марічка буде жити з нами, і це не обговорюється, відклавши ложку вбік, сказав Захарій. За вечерю він навіть не доторкнувся, видно, готувався до серйозної розмови. Кімната є, якраз ремонт закінчили. Тож через пару тижнів донька переїде до нас.
Ти нічого не забув? порахувавши про себе до десяти, запитала Христина. Наприклад, що цю кімнату ми готували для нашої майбутньої СПІЛЬНОЇ дитини? Чи ти ще й той факт пропустив, що у Марічки є мати, з якою вона й має жити?
Памятаю, що планували дитину, похмуро кивнув чоловік. Він-то сподівався, що дружина прийме все без суперечок і далі розмову вести не доведеться. Але це можна відкласти на пару років. Тобі ж ще вчитися потрібно, не до дітей зараз. Та й Марічка не хоче братика чи сестричку. А щодо її матері… Захарій скривив посмішку, я позбавляю її батьківських прав. Дитині просто небезпечно перебувати під одним дахом із цією жінкою!
Дитині? Христина здивовано підняла брови. Хіба їй не дванадцять? Досить доросла дівчинка, між іншим. І в чому небезпека? В тому, що твоїй доньці не дають гуляти після десятої вечора? Чи в тому, що змушують вчитися під загрозою відібрати телефон або вимкнути вайфай? Як на мене, твоя колишня просто свята жінка, якщо ще не взяла до рук пасок!
Ти нічого не знаєш, тихо проговорив чоловік. Марічка не раз показувала синці, давала читати смс-ки з образами й погрозами! Я не дозволю зламати життя донці!
Та ти саме цим і займаєшся, коли ідеш на поводу в неї.
Христина обережно підвелася з-за столу, суп залишила майже недоторканим. Апетиту не було, а сердитий вигляд чоловіка викликав головний біль. Як їй радили не поспішай із заміжжям, поживи кілька років разом, випробуйте почуття Але ж вона найрозумніша, все знає! І так вже хотілося обігнати подруг
Чому знайомі були проти поспішного шлюбу? Усе просто для Захарія це другий шлюб, він на пятнадцять років старший, має вже дорослу дочку, в якій душі не чає. Поодинці це ніби дрібниці, а разом Ледь не катастрофа.
Перші дві причини Христині не завдавали особливих клопотів. Навпаки, їй подобалося, що чоловік старший і вже має досвід у сімейному житті. Вона знала від самої Алли, що розлучення було за спільною згодою, без претензій.
А от третя причина… Марічка. До жаху розпещена й неслухняна дівчина, яку більшість часу виховувала бабуся, бо батьки тяжко працювали, щоби їй усе дати. Розлучення її особливо не схвилювало Марічка знала: тато її не покине, навіть якщо знову одружиться. А ось новий шлюб мами До цього вона була не готова.
Новий вітчим вирішив зайнятися її вихованням по-справжньому. А мама, змінивши роботу і проводячи тепер більше часу вдома, підтримувала чоловіка у всьому.
Командантська година, уроки, репетитори, бо Марічка у школі відставала Це сильно дратувало дівчину, що звикла жити біля телевізора чи компютера. Дратувало настільки, що вона почала вигадувати історії, нервуючи ними батька.
Так, Марічка хотіла жити з татом, добре розуміючи, що він зайнятий роботою і залишить її на саму себе. Христину вона просто ігнорувала, не збираючись слухати мачуху, котра лише на девять років старша.
І заради «вільного життя» була готова на все.
*************************
Марічка приїде сьогодні. Приготуй їй кімнату і, будь ласка, не нервуй дитину, їй і так нелегко, Захарій без зайвих пояснень звернувся до дружини, підбираючи краватку до нового костюма. Якби я знав, що Алла заради чоловіка так почне тиснути на доньку… Та що зараз про це? Час назад не повернеш.
Тобто ти не передумав? Ти дійсно забираєш доньку до нас? до останнього Христина сподівалася, що чоловік передумає. А хто ж дивитиметься за нею? Ти ж додому раніше восьмої не повертаєшся.
Ти і подивишся, знизав плечима Захарій. Їй не три роки, сама собі ради дасть.
У мене сесія на носі, сам казав, що мені треба зосередитись на навчанні, мстиво усміхнулась Христина. Хай Марічка сидить тихо і не заважає. А ще бажано, щоб уміла мити посуд і підлогу, бо найближчі тижні це її почесна місія.
Вона не прибиральниця
Як і я, перебила чоловіка Христина. Але жити з нами значить допомагати вдома. Краще обговори з донькою правила спільного життя.
**************************
Тату, і ти дозволиш їй мене знущати? Я навіть із подругами не можу спокійно погуляти, твоя Христя все на мене звалює і прибирання, і все, а сама байдики бє перед телевізором.
Христина, яка випадково підслухала розмову, скептично усміхнулась. Ага, зараз! От щоб вона хоч щось зробила Легше небо на землю впаде!
Я поговорю з Христиною, обіцяю. Але ти теж намагайся знайти з нею спільну мову. Марічко, я розумію, тобі важко, але я просто фізично не встигаю за тобою наглядати. Помирись із Христиною, покажи, яка ти гарна дівчина.
Гаразд, спробую, неохоче відповіла Марічка, зрозумівши, що зараз нічого не добється. До речі, це правда, що ти купив їй автівку?
Ну так, а що?
Так, просто А мені ти казав, що немає зайвих гривень, щоб відправити мене на канікули за кордон! Я ж так мріяла про це!
Одна ти все одно не поїдеш, тобі, між іншим, лише дванадцять, а я працюю. Влітку поїдемо разом, всією родиною.
А я не хочу з усіма! Ти мене зовсім не любиш, так? дівчина мало не плакала. Для чого тоді від мами забрав? Твоя Христя мене тільки зневажає, а ти постійно зайнятий
Далі Христина вже не слухала. Вона зрозуміла, що Марічка свого досягне. І це стосується не лише подорожі. Хитра дівчинка вирішила витіснити ще одну претендентку на батьківський гаманець. І, здається, це їй вдасться.
Христині набридло чути докори від чоловіка, і вона твердо вирішила: ще одна сварка і розлучення. А наостанок вона попсує Марічці настрій, повідомивши, що після розлучення Захарій платитиме аліменти.
**************************
Так і сталося вечір розпочався із купи претензій. Христина вислухала всі скарги і спокійно сказала, що подає на розлучення.
Я хочу жити спокійно, а не слухати бруд у свій бік. І так, я ж попереджала погоджуватись на забаганки дочки це погана ідея, помітивши переможну посмішку Марічки, Христина швидко спустила її на землю. А ти, не радій надто рано. Знаєш, як воно ще складеться. Наприклад, я можу поставити твоєму батькові ультиматум: якщо він хоче бачити нашу дитину, Христина провела рукою по животу, то має відправити тебе назад до матері. Або щось таке.
Поки Марічка шукала, як відповісти, а Захарій що сказати, Христина забрала вже готову валізу і вийшла з квартири. Насправді, вагітна вона не була, просто хотіла заставити хитру дівчинку понервувати. І дати хороший урок чоловікові, який геть не тямить у дитячій психологіїВечірня тиша опустилася на квартиру, наповнивши простір порожнечею, якої ніхто не очікував. Захарій мовчав, сидячи на краю дивана в руках обертав телефон, проте не наважувався ні писати, ні дзвонити Христині. Поряд стояла Марічка, її переможний вираз давно зник, обличчя вкрилося тривогою. Хотілося і плакати, і втекти, і бодай когось обійняти. Але обіймати було нікого.
Тату тихо прошепотіла вона, ти серйозно вірив, що я тут буду щаслива?
Захарій вперше за багато років побачив у доньці не маленьку вередливу принцесу, а розгублену дівчинку, яка сама не знає, чого хоче.
Я хотів, щоб було краще. Для тебе для нас усіх, вимучено відповів він. Просто боявся втратити тебе.
Марічка сіла поруч, склавши руки на колінах.
Я теж боялась. Що ти забудеш мене, якщо створиш іншу сімю. Тому й хотіла бути тут. Але усе якось чужо
Вперше за весь час у кімнаті пролунав голос без претензій щирий і оголений до болю.
Може, ти поговориш із мамою? невпевнено запропонував батько. Я зробив багато помилок. Всі ми їх робимо. Але, Марічко, справжня сімя це не боротьба за увагу, не ультиматуми, не валізи на порозі. Сімя це коли можна сказати правду, навіть якщо вона болить.
Дівчинка кивнула крізь сльози. Напруга спала так само раптово, як і зявилася.
А через кілька днів Христина поверталася з гуртожитку з валізою, та вже без образ. На серці було легко, ніби весь докір і злість вигоріли, залишивши місце втомленій ніжності. Вона відчинила двері і застала картину: Марічка прибирала пилососом, а Захарій нарізав фрукти на кухні, весело перепитуючи доньку, як правильно нарізати яблуко.
Ніхто не кинувся їй в обійми, але всі мовчки підняли голови: і промовисто посміхнулися. Їм не були потрібні слова. Просто всі зрозуміли: у справжній сімї всі вчаться відповідальності і прийняттю. А справжнє щастя це крихке перемиря, вибудуване на чесності й бажанні залишатися разом, навіть коли здається, що простіше розійтися назавжди.
І Марічка вперше задумалася: а що, якщо не грати у війну, а спробувати жити у мирі? Можливо, якраз для цього і потрібна другий шанс для всіх.
