Соломіє, ти ж розумієш, у мене повна безвихідь, Валентин Олегович провів рукою по обличчю, стомлено зітхнув. Оксана вже два місяці мені весь мозок проїла.
Вона на Закарпатті знайшла якусь програму навчання для Михайлика. Ну, для нашого сина.
Каже, хлопцю старт потрібен, англійську підтягнути. А грошей де взяти?
Ти ж знаєш, я зараз без роботи.
Соломія повільно підняла очі на батька.
І ти вирішив, що продаж дачі це найкращий вихід? тихо промовила вона.
А який ще? батько пожвавився, нахилився вперед. Дача порожня стоїть. Оксана туди і носа не показує, їй там нудно, комарів тих боїться…
Вона взагалі й гадки не має, що дача вже давно не моя за документами. Думає, що виставимо на продаж і буде їй свято.
Соломіє, ти ж у мене дівчина розумна. Давай: ти тепер офіційно її продаєш. Забираєш свої гроші, які десять років тому для мене давала до копійки!
А те, що виросло зверху на ринковій ціні, віддаси мені. По-сімейному.
Ти ж нічого не втрачаєш, так? Своє повертаєш і ще батькові допоможеш.
Батько так і прийшов без запрошення. Взагалі, останні роки вони майже не спілкувалися у нього вже давно друга родина, свої турботи, і старша донька нікуди не вписувалась.
Соломія й підозрювала, що прийшов він не просто так. Думала, що знову грошей попросить, але його пропозиція звучала надто дивно.
Тату, а давай пригадаємо, що було десять років тому, послухавши його, кинула Соломія. Коли ти прийшов і сказав, що потрібні гроші на операцію й відновлення.
Памятаєш?
Валентин Олегович зморщив лоба.
Навіщо зараз про старе згадувати? Вилікувався ж, слава Богу.
Старе? Соломія всміхнулася, похитавши головою. В мене тоді на рахунку були гроші, які я пять років по копійці збирала. На перший внесок за квартиру.
Я у вихідні працювала, у відпустки не їздила, економила на всьому. А тут ти. Без роботи, без заощаджень, зате вже є друга дружина Оксана й син Михайлик.
Ти тоді забрав усі мої збереження!
Я тоді був у відчаї, Соломіє! Що мені ще залишалося? На цвинтар лягати?
Я ж пропонувала тобі допомогу, продовжила вона, не дослухавши його до кінця. Але чесно тебе попередила: я боюся лишитися і без грошей, і без житла, якщо з тобою щось трапиться.
У тебе ж законна дружина є, Оксана. Вона мене на ту дачу й на поріг не пустила б.
Ми тоді тиждень сперечались, памятаєш? Ти розписку не хотів писати, ображався.
«Як ти можеш рідному батьку не довіряти!»
Я ж просто гарантій хотіла.
І ти отримала свої гарантії! перебив Валентин Олегович. Купчу ми оформили, дача стала твоєю.
Я ж тобі її продав, по суті, за копійки рівно за ті гроші, що на лікування пішли.
Але домовилися: я користуюсь, а як зявляться гроші викуплю назад.
Минуло десять років, відрізала Соломія. Десять, тату. За цей час ти хоч раз заїкнувся про викуп? Хоч гривню мені повернув? Ні.
Весь цей час ти там жив кожного літа, садив свої помідори, палив дрова, за які я платила.
Податки на дачу на мені. Ремонт даху три роки тому мною оплачено.
Ти там господарював, ні в чому собі не відмовляючи, поки я виплачувала іпотеку за квартиру.
Валентин Олегович дістав носовичок, витер лоба.
Не працював я, Соломіє… Сам знаєш, після хімії довго відновлювався, а потім вік, нікуди не беруть.
Оксана теж у неї душа тонка, ця її офісна робота її знищує.
Живемо з її перепродажу через «ОЛХ», ледве хапає.
Душа тонка? Соломія підвелась і почала ходити по кухні. А я, виходить, з залізними нервами?
То я маю на двох роботах гарувати, щоб кредит закривати і за твій «санаторій» платити?
Тепер Оксана вирішила, що пора продавати дачу, бо Михайлику на Закарпатті треба навчатися, так?
Мою дачу, тату! Мою!
Соломійко, ну формально твоя. Але ж розумієш, що це було тимчасове рішення.
Я ж твій батько. Я тобі життя дав! Невже зараз будеш за ту хату чіплятися, коли брату шанс потрібен?
Який брат? Соломія різко зупинилась. Я того «брата» бачила в житті двічі.
Він мене навіть з Днем народження не вітав жодного разу. А Оксана хоч раз запитала, як я жила? Як я ці роки виплати тягнула?
Вона досі думає, що ти власник десятків бізнесів, просто наразі «не при ділі».
Ти десять років їй брехав, тату.
Валентин Олегович опустив очі.
Я хотів як краще… Не хотів її нервувати.
Вона емоційна, якби дізналася правду, почала б дорікати, що я майно «на сторону» оформив.
На сторону?
Соломіє, ну не придирайся до слів! зірвався він. Я ж тобі справу пропоную! Зараз дача коштує разів в пять більше. Ринок виріс.
Ти забираєш свої 120 тисяч гривень, які давала мені на операцію. Це ж по-справедливості? А решту 280 тисяч мені.
Мені треба Михайлика влаштовувати, Оксані зуби лікувати, машину міняти стара геть посипалась.
Тобі ці 280 тисяч погоди не зроблять, у тебе й так хата у Львові, все є.
Допоможи родині!
Соломія дивилась на батька і не впізнавала його. Де той чоловік, що колись читав їй казки?
Ні, холодно кинула вона.
Що значить «ні»? батько скамянів.
Я не буду продавати дачу. І точно не віддам тобі жодної копійки «зверху».
Дача належить мені за законом і по совісті.
Відповідальністю за ті десять років, що ти жив там безкоштовно, відновив здоровя, дихав свіжим повітрям, нехай це будуть мої аліменти тобі.
Але на тому все.
Ти що, справді? Валентин Олегович аж почервонів. Ти хочеш у батька останнє забрати?!
Та якби не я, то взагалі б тої дачі не було! Її ж ще дід разом збудував!
Саме так, дід. І він би у труні перевернувся, дізнайся, що ти хочеш розбазарити родинне гніздо заради якоїсь програми для хлопця-девятнадцятирічного, який пальцем об палець не вдарив.
Соломіє, отямся! закричав він, зіскочивши з місця. Ти мені винна! Я тебе виростив! Якщо ти зараз не погодишся, я я всім розповім, яка ти скупарка.
Я Оксані все розповім, вона прийде й такого скандалу наробить мало не здасться!
Ми й до суду підемо! Домовленість визнати недійсною! Невигідний договір, от! Ти скористалась моєю хворобою й виманила майно!
Соломія гірко посміхнулась.
Спробуй, тату. В мене все збережено і виписки з лікарні, і перекази на твоє імя.
І договір купівлі-продажу, який ти підписував цілком свідомо в нотаріуса, на той момент вже у ремісії.
Оксана, до речі, дуже здивується, дізнавшись, що дача продана ще до того, як Михайло в перший клас пішов.
Ти ж їй обіцяв, що це спадщина?
Соломія… голос батька зробився жалібним. Дівчинко, ну будь ласка. В Оксани зараз важкий період…
Якщо вона дізнається правду, вижене мене. Вона ж на пятнадцять років молодша, тримається зі мною заради стабільності.
Без дачі, без грошей я їй не цікавий. Хочеш, щоб твій батько опинився без прихистку?
А раніше про це не думав? у Соломії в душі закипіла лють. Коли десять років не працював? Коли дозволяв Оксані залазити в борги? Коли на мій рахунок обіцяв їй золоті гори?
Тобто не допоможеш? Валентин Олегович випростався. Рідна донька, називається Виростив на свою голову
Йди додому, тату. Розкажи Oксані правду. Це єдиний спосіб зберегти бодай залишки гідності.
Задарма тобі та дача! випалив Валентин Олегович, проходячи повз. Але знай: у тебе більше немає тата. Чуєш? Забудь мій номер!
Він грюкнув дверима. Соломія всміхнулася про себе ніби він у неї колись був.
Батько покинув їх, коли їй було сім.
***
Дзвінок пролунав у суботу зранку. Номер чужий.
Алло?
Це Соломія? вона одразу впізнала голос мачухи. Ти що собі надумала, дівка?
Думаєш, ми нічого не знаємо, як ти Валентина обібрала? Він мені все розповів!
Підсунула йому папери, коли він після наркозу нічого не розумів!
Оксано, доброго ранку, спокійно відповіла Соломія. Якщо хочете поговорити, давайте без криків.
Яке там ранку! Уже позов готовий!
Мій адвокат каже, такий договір у суді посиплеться за секунду. Ти збагатилась на чужій біді, відняла рідну хату за копійки.
Ми тебе виженемо на вулицю!
Оксано, слухайте уважно.
Я розумію, що Валентин Олегович розказав свою версію. Але у мене є всі чеки та виписки, що гроші пішли на його лікування.
Крім того, є повідомлення за ці десять років, де він дякує, що я утримую дачу й дозволяю йому там жити.
Там чорним по білому: «Дякую, доню, що не кинула, що дача в надійних руках».
Як думаєте, що скаже суд?
У телефоні запала тиша Оксана не очікувала такої відповіді.
Ти жадібна сука, прошипіла вона. Тобі мало Львівської квартири? Треба ще останнє у брата забрати? Михайлові ж навчання потрібне!
Михайлові треба на роботу йти, відрізала Соломія. Як я у його віці.
А вам, Оксано, пора дізнатись правду. Памятаєте ті «акції», про які вам казали?
Які акції? голос Оксани похитнувся.
Ті, яких не було ніколи. То він просто просив у мене допомоги, видавав мої перекази за свої доходи.
Перевірте банківську виписку, якщо не вірите. Ваш чоловік вас обманював! Гроші випрошував у мене, ховаючись за хворобу.
А я сама залазила в борги, думаючи, що рятую життя батьку! Я й сама нещодавно про це все дізналася.
Оксана кинула слухавку. А ввечері Соломія отримала повідомлення від батька.
Усього три слова: «Все зіпсувала».
***
Вона не відповіла. За кілька днів сусіди по дачі розповіли Соломії, що Оксана влаштувала масштабний скандал.
Вона кричала, викидала речі чоловіка з вікон дачного будинку, поки не приїхала поліція.
Виявилося, Оксана, вже переконана в успіху продажу, влізла у кредити під великі відсотки задля того самого «старту» для сина.
Валентин Олегович був змушений піти. Оксана подала на розлучення, дізнавшись про всі його махінації.
Син Михайло, звиклий до легкого життя, жодного співчуття не виявив, швидко перебрався до своєї дівчини, сказавши: «Старий сам винен».
Де зараз батько, Соломія не знає. І зясовувати не хоче.
