**Щоденник**
Захар хлопец тихий, лагідний. Живе з батьками в селі то вже так його виховали, а може, таким і народився. Ніяких проблем із сином Клавдія й Семен не мали. Завжди слухняний.
У сусідньому дворі постійно лунали крики й сваряться. Варка сусідка Клавдії та Семена, сама виховує двох синів, Мишку й Тимка, різниця в роках невелика. Але такі жваві хлопці, особливо старший Мишко, що Варка вже й не знає, як його приборкати.
Мишку, знов ти брата чіпаєш? Ну почекай, я тобі зараз лунає з двору.
Він сам до мене лізе! Хай не дражниться, а ти завжди за нього заступаєшся! гарчить у відповідь Мишко.
Ой ти ж як це з матірю розмовляєш?! чується з сусіднього подвіря.
І так кожен день. Варка скаржилася Клавдії:
З моїми шибениками спокою нема. А у вас завжди тихо та мирно. Захарик твій такий спокійний, заздрю тобі, Клаво. Ну що казати і чоловік у тебе лагідний, у нього, мабуть, Захарко й пішов. А мій був гарячий, сварливий, от і голову склав рано, через свій характер. Не пив би не втопився б А Мишко вилитий батько, ну Тимко трохи тихіший, але тепер братові не поступається. Ох, доленька моя
Так, Варко, твої хлопці справді жваві та голосні. На батьківських зборах класна твого Мишка лаяла, як не треба. Ти ж не ходиш на збори.
Їхні сини, Захар і Мишко, вчилися в одному класі, дружили, до школи та назад ходили разом. Захар вчився нормально, а Мишко ледве-ледве.
Не ходжу я до школи. Соромно слухати нарікання на моїх бешкетників, особливо на Мишка. Та й на роботі я Не повіриш, Клаво, йду вулицею, коли вчителі моїх хлопців трапляються зараз же звертаю кудись, аби мене не помітили. Знаю, почнуть скаржитися, а мені соромно, вся червонію та пітнію, ділилася Варка. Заздрю тобі, чесно. У тебе Захарик хлопець як хлопець, а в мене махнула рукою та пішла до хати.
Хлопці виросли. Мишко залишився таким же бешкетником, після девятого класу кинув школу, а Тимко ще вчився.
Вивчуся на водія, відслужу в армії, а там і одружуся, такі плани були в Мишка.
З Захаром вже спілкувалися як із дорослим. Обоє стали старшими. Захар лишився тихим та лагідним, мяким за характером. Любив самотужки літом бродити лісом і збирати гриби. Ввечері сидів на сходах і пив чай. Любив читати.
Після школи навчився в районі на електромонтера, із села їхати не збирався. Та й батьки не відпустили б. Один син.
Тут, у селі, твоє коріння, сину, тут і житимеш, ще давно вирішив Семен, а Захар і не заперечував, нікуди йти не збирався.
Коли навчався в районі, щодня їздив на заняття автобусом всього півгодини до міста. Місто йому не подобалося, народу багато. З дівчатами не товаришував, хоч деякі й поглядали на нього. А деякі сміливі самі пропонували сходити в кіно ті, що не знали, який він соромязливий. Він відмовлявся, посилаючись на те, що треба їхати додому. Автобус рідко ходив, треба було встигати.
Захаре, дивись, із міськими
