Дівчина доглядає за бабусею сусідки. Усі навколо думають, що вона це робить заради спадку, але вони помиляються.
Оленка не мала батька він покинув її маму, коли Оленка була зовсім маленькою. Проте мама й дідусь її виховували. Так сталося, що мама важко захворіла на рак і померла, коли Оленці було десять. Вона залишилася з дідусем, який став їй і батьком, і другом, і всією родиною.
Бабуся Оленки пішла з життя ще до смерті мами тож вони з дідусем були єдині одне одному. Зараз Оленка вже доросла, працює, доглядає за дідом. Останнім часом він зовсім ослаб і вже майже не встає з ліжка. Оленка розуміє: його час скоро прийде.
Оленко, мушу тебе просити про одну ласку.
Що сталося, дідусю?
Памятаєш, у твоєї бабусі була близька подруга, пані Галина? Вони були, як сестри. Коли бабуся ще жила, завжди заходила до Галини, допомагала чим могла. Коли ж бабусі не стало, я сам провідував Галину. Дитино, не покидай її. Коли мене не стане, пообіцяй, що будеш їй допомагати.
Обіцяю, дідусю.
Наступного дня дідуся не стало. Оленка залишилася сама. Вона почала часто навідуватися до квартири пані Галини, допомагала прибрати, готувала їсти. Дивно було, що у Галини були рідні, але ніхто не цікавився нею зовсім. Минуло три роки, і жінка померла. І тільки тоді до квартири прийшли її родичі.
В день похорону всі родичі з нетерпінням нишпорили по квартирі у пошуках було всім зрозуміло чого грошей. Оленка взяла лише одне старе фото зі спільною світлиною й пішла. А вже наступного дня до неї завітала сестра покійної.
Оленко, ось яка справа
Що трапилося?
Галина залишила заповіт, у якому вписала все тобі. Але ж ти їй ніхто. А ми її рідня. Ти знаєш, я не змогла нею опікуватися, бо мала купу своїх проблем. Якось віддячимо тобі
Добре, віддайте.
Чи віддала Оленка все цій родині? Ні, вона пожертвувала спадщину на потреби дитячого будинку.
