Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Армійська звичка. Зіскочивши з ліжка, не розплющуючи очей, віджався кілька разів. Кров розігнала останки сну, наповнюючи тіло теплотою.
Піду розбуджу хлопців, Лесю.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки спали в сусідній кімнаті. Дві мініатюрні копії батька, з однаково роззявленими ротами, ніби дивилися один сон.
Опалення в будинку всю ніч глючило, тому з ранковою пробіжкою вирішив не ризикувати не став будити раніше. Замилувався вже окріпшими постатями своїх «хлопців».
В їхньому віці він був зовсім іншим: худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітками сприймалося як боягузтво. Навчання давалося легко, а от образи однокласників важко. Він не вмів давати здачі, знаючи, що слабший. На фізкультурі викладався, але насмішки вчителя вбивали усе бажання. Що ж до спортивних секцій, мати була категорична:
Я не для того народила інтелігентного хлопчика, щоб він учився розбивати носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла цей раунд. Взагалі, мати рідко проявляла характер зазвичай оточувала турботою, ніжністю, ласкою Від надміру якої він і втік після школи до армії. Звідти повернувся через два роки підкачаним, перспективним спортсменом. Ніжний й соромязливий хлопчик перетворився на міцного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль матері та радість інституту фізкультури, вирішив продовжити спортивну карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: часті змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри досягнення в боксі, природна соромязливість не зникла. Заговорити, запросити на побачення, навіть просто подивитися в очі дівчині у двадцять років було так само важко, як у десять. Аж поки не зявилася вона.
Леся була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з яскраво-зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, ніби не від світу цього. За це її й прозвали Інопланетянкою. Підружилися одразу.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовляючи й слова. Вболівали один за одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за щирість і доброту.
Через рік Леся взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах став їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув себе сильним. Не через важкі мішки, а через усвідомлення: він зможе усе, він прогодує сімю, виростить дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Леся дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність проходить добре, навіть жартував:
Можу вас засмутити лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно у два рази у вас буде двійня.
Вночі вони мріяли, уявляли, якими будуть їхні діти, коли виростуть, якими вони самі стануть через роки, який дім куплять біля моря Та ж ніч і є для мрій.
Перед пологами вона взяла його за руку й, подивившись у вічі, попросила:
Пообіцяй мені, що б не сталося, ти їх не покинеш
Він спочатку остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була непритомна, лікарі не могли зупинити кровотечу. А коли зрозуміли причину було вже пізно.
Що з ним відбувалося тієї ночі не памятає. Все, як у тумані. Опритомнів під ранок на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Голова розривалася від болю, нудило. Алкоголь ще бродив у крові, але його миттєво протверезила одна думка: його чекають двоє.
Він успішно закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і переїхав з «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони зажили втрьох. Вів секції у спортклубі, але після того, як хлопці пішли у перший клас, влаштувався до них у школу. На Київський не перестав їздити зарплата вчителя фізкультури невелика. Хоча мішки вже не носив останні роки був старшим зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі залишалося важко: ніби хотілося виговоритися, але без Лесі він ніби онімів.
Друзі намагалися знайомити його з жінками. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна згадувала Лесю поглядом, інша поправляла волосся, як вона
Потім почав розмовляти вночі сам із собою. Злився, що говорить із нею, а не відчуває її поряд. Потім звик. Ділився, радився. Ось і учора хлопці похвалилися, що краще всіх написали контрольну:
А я їм кажу, що чоловікові хвалитися соромно. І соромно не на пятірки вчитися. А самому
