– Сьогодні бачилася з Олесею. Уяви, знову Ігор запійнував, – промовила Соломія, коли по телевізору пішла реклама, перервавши серіал на другому каналі.
Вона глянула на чоловіка. Він напівсидів, спершись на підвищену подушку, і з цікавістю дивився рекламні ролики.
– Віть, ти мене чуєш? Ігор знову запійнував, – повторила вона, не дочекавшись відповіді.
– Чую. Тобі що? – спитав він.
– Як то що? Олеся моя подруга. Хвилююся за неї. Ігор тобі нічого не казав? – обережно запитала Соломія, вивчаючи профіль чоловіка.
– Він мені не звітується. Та й давно не бачив його. А твоя подруга, скажу прямо, істерічка. Я б теж від такої втік. Та й годі вже. Серіал починається.
– Ось як? Він тебе так навчив? Значить, Олеся виновата? Жінка у вас завжди винна, щоб тільки виправдати своє собаче життя. А хто її зробив істерічкою? Все життя гуляє. – Соломія стиснула губи, а чоловік напружено дивився в екран.
– Слухай, я теж тебе часто лаю. Скільки разів казала, щоб ноги біля дверей витирав? Весь пісок у хату тащиш. Ванну ніколи за собою не миєш… Я теж істерічка? Може, і ти гуляєш? За компанію? – Соломія впільно подивилася на чоловіка.
– Ну все, почалося. Дістала і мене. – Віктор скинув ковдру й підвівся з ліжка. – Додивлюся на кухні.
– Мені просто шкода подругу, – промовила Соломія в спину чоловікові.
– У них же така любов була! Він через вікно до неї з квітами на другий поверх ліз. І чого вам, чоловіків не вистачає? – крикнула Соломія у бік відкритих дверей.
– Поки сватаєтесь, то звете нас сонечками, зайчиками, коханками. А як знайдете любовницю, так одразу ми стаємо істерічками, – говорила вона сама до себе, ніби чоловік міг почути. – Скільки разів Олеся його пробачала. Вперше на колінах стояв, клявся, що більше ніколи не піде наліво, сльози лив. Заради дітей пробачила. А Ігор – гарний чоловік, але всю душу виснажив. Мабуть, поки серце не відійде, так і буде блукати… – Соломія замовкла й прислухалася. З кухні не доносилося жодного звуку.
«А може, і Віктор мені зраджує? Чого зірвався? Зачепила за живе? Та ні, він лінивий. Ігор хоча б за собою доглядає, до спортзалу ходить. А у мого вже й живіт, і лисина проглядає…»
Та заронена в душу підозра раптом проросла тривогою. Соломія вже не дивилася на екран, втративши інтерес до серіалу. Вона встала, всунула ноги в капці й пішла на кухню. Чоловік сидів на стільці, схрестивши ноги, і курив, спрямовуючи дим у відчинену кватирку. Потягнуло холодом, і Соломія здригнулася.
– Ти чого це раптом закурив?
Чоловік здригнувся, попіл упав на стіл.
– Тьху, налякала. – Віктор здув попіл на підлогу. – Може, я теж переживаю. Ми ж друзі з Ігорем.
– То поговорив би з ним. Перед дітьми йому не соромно? Який приклад синам подає? – Соломія підійшла до вікна, взяла попільничку з підвіконня й поставила на стіл перед чоловіком.
– Так він мене слухатиме, як же. Не лізу я до нього з порадами. Це його життя, сам знає, що робить. – Чоловік втягнув останній куш і затушив цигарку. Потім підійшов до вікна й закрив кватирку.
– Ходімо спати. – Він пройшов повз дружину.
Соломія похитала головою, вимкнула світло й теж пішла до спальні. Чоловік лежав на боці, відвернувшись до стіни. По телевізору вже йшов ефір з Віталієм Портниковим. Соломія вимкнула світло й телевізор, лігла. Ось уже кілька місяців вони засинали так – спиною один до одного.
Познайомилися у щасливі студентські роки, дихали один одним. Через два роки одружилися. Усе було, як у всіх: сварилися, мирилися й жили далі. Донька виросла, закінчила інститут і поїхала до Києва. Про щастя Соломія не думала. Але ж воно було. Друзі розлучалися, знову одружувалися. У кожного своя причина й історія. А вони вже двадцять сім років разом, одружені двадцять п’ять. Чверть століття.
Думки знову повернулися до Олесі. В вухах досі стояв її голос: «За що він так зі мною? Я ж усе для нього робила. Дітей народила. Тепер ні молодості, ні чоловіка, на старість лишилася сама…»
А на іншому боці ліжка Віктор лежав із заплющеними очима, напружено вдивляючись у темряву, придавлюючи зітхання й намагаючись не ворушитися.
Через два дні Віктор запізнився з роботи. Соломія не хвилювалася. Так вже бувало. Причин купа: пробки, зустрів друга, термінове завдання. За виглядом чоловіка вона завжди могла визначити причину. Якщо вертався весельноАле раптом вона усміхнулася, згадавши, як вони з Віктором колись разом вперше готували вареники, і все тісто обляпило кухню, а потім вони сміялись, обіймаючись біля вікна, коли за ним падав перший сніг.
