Новорічні свята добігали кінця. Після святкових обідів із салатами та солодощами Наталка вирішила зварити на сніданок вівсянку час повертатися до звичного меню.
Вони троє снідали, коли з кімнати почувся дзвінок на чоловіковому телефоні. Він вийшов із кухні. Наталка мимоволі прислухалася, намагаючись зрозуміти, хто телефонує та про що йдеться.
Коли Дмитро повернувся, він виглядав не засмученим, але схвильованим.
Мама дзвонила, почав він. Просила приїхати, у неї тиск підскочив.
Звичайно, їдь, кивнула Наталка.
Коли чоловік пішов одягатися, вона згадала його слова по телефону: «Зараз? Може, не варто? Ну добре, добре». Коли свекруха вимагала приїхати, Дмитро зазвичай мчав до неї без зайвих слів. «Знову накручую себе», зупинила вона власні думки.
Скоро повернуся, крикнув Дмитро з передпокою, і двері за ним зачинилися.
Їж, давай, підказала Наталка синові, який розмазував кашу по тарілці.
А ми підемо на гірку? Ти ж обіцяла, Ярик набрав на ложку каші й довго дивився на неї, перш ніж покласти до рота.
Тато повернеться, і підемо. Гаразд? Вона посміхнулася синові. Але умова зїсти кашу дочиста.
Добре, без ентузіазму відповів хлопчик.
Якщо через пять хвилин тарілка не буде порожньою, нікуди не підемо, сказала Наталка рішуче й підійшла до мийки.
Вона прасувала білизну, а Ярик грав на підлозі машинками, коли почувся клацання замка.
«Нарешті», подумала Наталка, поставила праску й прислухалася до шелесту в передпокої. «Чого він там так довго?» вийшла назустріч.
У дверях стояла дівчинка років десяти, яка допитливо оглядала Наталку. Позаду неї стояв Дмитро з провиним виглядом. Він поклав руки на плечі дівчинки й мовчки підняв підборіддя.
Це моя донька, Віра, сказав він, опустивши очі. Мама попросила взяти її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З новим коханцем у Карпати поїхала? гірко зауважила Наталка.
Дмитро здригнувся, але Наталка вже повернулася до прасування.
Заходьте, почув вона й помітила, як дівчинка підійшла до Ярика.
В нас є ще каша? запитав Дмитро.
Я не хочу кашу, одразу відповіла Віра. Я хочу макарони з ковбаскою.
Дмитро збентежено подивився на доньку, потім на дружину. Наталка знизала плечима й махнула рукою в бік кухні, мовляв, іди, готуй.
Через деякий час Дмитро покликав її:
А у нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрацюю схожу в крамницю, Наталка кинула на чоловіка докірливий погляд.
Не дивись так. Я сам не знав, що
Невже? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо тебе кличе? Дмитро відвів очі, і Наталка зрозуміла, що вгадала. А мене запитати не варто було? Чому не попередив? Ярика теж треба було підготувати. Вони зараз почнуть боротьбу за тебе.
На підтвердження її слів із кімнати почувся плач Ярика. Наталка кинулася туди, за нею Дмитро.
Ось. Розбирайся, розвела вона руками.
Ярик підійшов до мами й притулився. Віра стояла, сердито дивлячись у підлогу.
Що сталося? Дмитро підійшов до доньки.
Наталку зачепило, що він підійшов саме до Віри, а не до сина.
Вона забе забрала машин ку ридав Ярик.
Почулося шипіння макаронів, і Дмитро помчав на кухню. «І нічого не скажеш їй. Гостья. «Сиротинка», як її називає свекруха. А що мені робити?»
Хочеш мультики? Наталка пересилила себе й спокійно звернулася до дівчинки.
Віра кивнула, і Наталка з полегшенням увімкнула телевізор. Діти сіли на диван.
Твоя мати знову за своє? Вирішила так зруйнувати нашу сімю? У неї ж ідея фікс повернути тебе до колишньої. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Ярик, що у неї немає онука, окрім Віри. Вирішила перевірити, як я до неї ставлюсь? прошипіла Наталка на кухні.
Їй справді погано, заступився Дмитро.
А чим їй дівчинка завадила? Води принесла б, «швидку» викликала. З нею безпечніше. Я в її віці вже могла сама яєшню спекти, не заспокоювалася Наталка.
Годі! різко обірвав її чоловік і з гуркотом поклав ложку. Віро, іди їсти! гукнув у кімнату.
Таточку, принеси сюди, спокійно відповіла Віра.
«Таточку», передражнила Наталка й заплющила очі. Біжи до неї. Вона вийшла, не дивлячись на Віру, і почала збирати прасувальну дошку, залишивши Дмитра самому розбиратися з донькою.
Він все ж таки відвів Віру на кухню. Наталка ледве стримувалася, щоб не вибухнути. Вона сіла поруч із Яриком перед телевізором, але нічого не ба
