Коли Марійка зайшла до хати, одразу побачила черевики свекрухи, які стояли посеред сіней. Зрозуміло відпочинку не буде.
Ганна Іванівна вийшла з кухні з виразом судді на процесі.
Знову була в тієї дурної баби? спитала вона. А дім, чоловік, дитина усе це, виходить, нікому не потрібне. Добре, що я зайшла, а то б сиділи голодні.
Ганно Іванівно, Петро знав, що я сьогодні затримаюсь. Вечеря готова, йому лише розігріти. Він сам би впорався, відповіла Марійка.
За ті вісім років, як вона була заміжня за Петром, вже звикла, що свекруха завжди незадоволена. Її слова вона сприймала, як радіо, що дзвенить зранку до вечора.
А спочатку було важко. Ганна Іванівна стала для Марійки другою свекрухою. Перша Надія Степанівна була жінкою тактовною. Вона не лізла у сімю сина, не давала непрошених порад, не навязувалася.
Але коли допомога була потрібна завжди поруч. Марійка памятала, як свекруха ночами сиділа з тримісячною Олесею, коли та плутала день із ніччю, як забирала онуку на прогулянку і казала:
Ти зараз нічого не роби, просто поспи. Петро прийде сам вечерю зварить.
Коли Олесі виповнилося пять, на шахті Петра сталася аварія, і Марійка залишилася вдовою.
Надія Степанівна, яка втратила єдиного сина, у цей важкий час не кинула невістку й онуку. Перші місяці вони жили разом, підтримуючи одна одну.
Марійка запропонувала Надії Степанівні залишитися, але та відмовилася:
Тобі всього двадцять сім. Ти ще знайдеш щастя. Я тобі тут лише заважатиму.
Через три роки Марійка вийшла заміж за Івана. Але Надію Степанівну не кинула. Батьки жили далеко, і перша свекруха стала для неї другою матірю, а Олеся була для бабусі утіхою.
Тому поведінка Ганни Іванівни, яка поводилася в її хаті, як господиня, шокувала Марійку.
Після першого візиту друга свекруха попросила чоловіка пояснити матері, що сюди вона приходить лише в гості, а отже поводитися відповідно.
На слова Ганни Іванівни, що вона лише хоче допомогти, Марійка відповіла:
Мені не вісімнадцять. Навіть коли вчилася далеко від батьків, була самостійною. А після вісім років шлюбу мене не треба вчити, як готувати чи прибирати. Я й сама багатьох навчу.
Іван підтримував дружину, і коли мати заходила надто далеко сам із нею розбирався.
Поступово друга свекруха звикла не втручатися. Коли через рік у Марійки народився син, Ганна Іванівна вже не лізла із порадами. Хоча дуже хотілося.
Справа в тому, що у свекрухи була подруга, яка хвалилася, як “виховує” дружину молодшого сина.
Ганні теж хотілося чимось поділитися, але хвалитися було нічим. Лише одне дратувало що Марійка доглядає за Надією Степанівною.
Добре, коли та була маленькою, відправляла її до бабусі на літо. Але зараз Олеся вже студентка, а Марійка все їздить до тієї старої, скаржилася вона подрузі.
Останній рік Марійка справді була у Надії Степанівни частіше. Та хворіла, і невістка проводила час біля неї то в лікарні, то вдома.
На чужу жінку сімейні гроші витрачаєш, дорікала Ганна.
Не хвилюйтеся, у Надії Степанівни є гроші. Вона дачу продала, лікується на свої, відповіла Марійка.
Коли Надії Степанівні стало зовсім погано, Марійка найняла доглядальницю і брала відпустки, щоб бути поруч.
Але це лише відстрочило неминуче. Незабаром її не стало.
Тут Ганна Іванівна виявила інтерес до спадщини.
Дачу продала, але гроші ж не всі витратила. І пенсія була гарна. А двокімнатна квартира точно комусь дістанеться.
Вона запитала сина і розчарувалася.
На кого заповіт? Звичайно, на Олесю вона ж рідна онука.
І Марійка бігала туди дарма? здивувалася Ганна. Оце так!
Не переживайте за мене, сказала Марійка. Я знала, що Надія Степанівна все залишить Олесі.
Навіщо тоді доглядала, якщо знала, що нічого не дістанеш?
Я б пояснила, але ви не зрозумієте.
Спадок оформили. Поки Олеся вчиться, квартиру здають, а гроші йдуть на її рахунок.
Дізнавшись про це, Ганна запропонувала:
Навіщо чужим здавати? Нехай там моя Софійка живе.
Тридцятирічна Софія, її молодша дочка, досі мешкала з матірю. Вона була гарна, з освітою, але заміж не виходила.
Якби в неї була своя квартира зітхала Ганна.
Але Олеся відмовила.
Я збираю гроші на майбутнє. Може, у столицю переїду.
Жадна, як і мати, буркнула Ганна.
Мамо, у тебе трикімнатна. Продай, купи собі меншу, а Софійці окрему, запропонував Іван.
Це моя квартира! Я тут жила все життя!
Не Іван цікавий, а ви, встряла Марійка. Для рідної доньки своєю не хо
