Одного разу, коли Олеся виводила свою собаку на прогулянку, до неї підійшли двоє чоловіків і грубо запропонували “пройтися разом”. Вона ще ніколи не бачила свого песика таким: в його очах блищав гнів, а зуби виблискували загрозливо. Перш ніж дівчина усвідомила, що відбувається, собака вже кинувся на одного з нападників, який схопив Олесю за руку і повалив на землю. Песик же навис над ним, як темна тінь, з нечуваним гарчанням
Коли Олесі виповнилось сім років, їй дали окрему кімнату світлу та простору. Але дівчинка категорично відмовлялась спати там сама. Кожного вечора хтось із батьків то мама, то тато лягав поряд, аби вона могла заснути. Якщо ж посеред ночі вона прокидалась і бачила, що нікого немає, то забирала подушку й ковдру й переходила до батьківської спальні. Ні благання, ні розмови не допомагали нічого не змінювалося, навіть коли вона підростала.
Так тривало аж до того дня, коли рішення прийшло саме до неї у вигляді білого пухнастого комочка, який спочатку перелякано дзвенів, а потім одразу залишив пляму на підлозі. Придивившись, Олеся зрозуміла, що це був чарівний цуценя таке солодке й зворушливе, що вона одразу скрикнула: «Мамо, давай залишимо його!» І почалися умови: добре вчитися, прибирати в кімнаті, самостійно вигулювати песика й спати в своїй кімнаті без батьків. Перші три пункти Олеся прийняла без вагань, а на останньому задумалася але потім усміхнулась: «Адже тепер я не буду сама!»
Так у них зявилася Ласка на паперах весті, а за характером справжня панночка з твердою волею. І що дивно, Олеся дотримувалася угоди. З появою Ласки вона почала спати у своїй кімнаті, а песик став їй вірним другом і вночі, і вдень.
Ласка була справжньою красун
