О, Оленко, добрий день! Ти до мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Оленка.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, близько пятої, як виходила з таксі. І виглядала скажімо так, незвично. Можливо, навіть трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом і раптом розлучитися.
Дякую, пані Ганно, проказала Оленка, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила додому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, після того як зловила його на зраді. Оленка благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була непохитна. І що дивніше замість того, щоб впасти у депресію, вона, навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги те, чим вона ніколи раніше не займалася.
Оленці було важко це прийняти. Вона самі збиралася заміж, планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представлятиме її свекрусі, коли одна вязатиме плед, а друга розважатиметься вночі?
Коли вона зайшла в дім, мама вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. На ній був не потертий халат, а стильний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як Андрій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Оленка, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з подругами були в барі аж до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганна вже все розповіла, похмуро втрутилася Оленка. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже твереза.
Мати засміялася.
А що ти думала? У барі чай пити?
Оленка не витримала.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У якому сенсі?
Ну, скажімо так, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років прожила з татом! Як можна так легко про все забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не була помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути просто служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для сімї. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Я не зобовязана старіти за розкладом.
Оленка зрозуміла, що зайшла занадто далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто хвилююся.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну мішкувату сукню. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Ганна не схвалює? Що ж, їй байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, Оленка розповіла про все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Андрій засміявся:
А я вважаю, що твоя мама молодець. Не впала у відчай, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Оленка подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, зі сміхом відповіла Оленка.
Тоді домовилися. Але знай ми не підемо рано.
Той день став переломним. Оленка вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися у неї бути собою. Жити не «як потрібно», а як відчуваєш.
