Кому ти така потрібна?
Соломіє, не фотографуй мене у профіль. Не треба, Оксана кинула роздратований погляд на фотографа з їх прес-служби. Навіщо ти знімаєш звідти?
Оксано Степанівно, я всіх фотографую, зніяковіла Соломія, яка метушилась навколо круглого столу з почесними гостями й клацала фотоапаратом. Хочу, щоб усі потрапили на фото.
Мене знімай лише анфас і ось звідси. Зрозуміла? Будь ласка. Тільки прямо, з цього ракурсу. Дякую, різко відчеканила Оксана. Колеги, повернемося до обговорення контракту.
Гості здивовано дивилися на Оксану Степанівну, але ніхто не промовив ні слова. Вона була керівницею, і їй можна було все, навіть командувати фотографом під час укладання мільйонної угоди.
Соломія тепер прицілювалася уважніше й стежила, щоб Оксана завжди дивилася в обєктив і ніяк інакше. Про це її давно попереджали колеги, але вона забула й тепер отримала догани. Хоча вона щиро не розуміла, що поганого в цих фото у профіль. Адже все виглядало чудово.
Але для Оксани Степанівни не мало бути «чудово» чи «нормально». Все мало бути ідеально. Так їй завжди казала мама:
Оксанко, ти маєш бути ідеальною. Ідеальною для чоловіка, для дітей, для колег і для цього світу. Люди мають дивитися на тебе й казати: вона досконала.
Мамо, я дуже стараюся.
Знаю, доню. Але недостатньо. Ти пішла до школи в погано випрасуваній блузці. Хіба так можна? Чому не випрасувала, як я казала?
Я прасувала, але все одно залишилися складки. Думала, це непомітно, похилила голову Оксана.
Якщо блузка добре випрасувана ніхто не помітить. Якщо погано помітять усі. Памятай це.
Гаразд, мамо, Оксана всмикнула носом. Їй було так болісно й страшно розчарувати маму.
І не три свій ніс, Оксанко. Він у тебе і так великий. А коли плачеш займає пів обличчя. Ну треба ж було так уродитися І ще ця горбинка. Коли у вас шкільне фото?
У вівторок.
Ось будь ласка, потренуйся перед дзеркалом як сісти й куди дивитися, щоб ніс не виглядав таким великим.
Добре, я спробую.
Дивись прямо і трохи нахили голову. Так буде краще. Давай, зараз же, покажи. Ось так, так.
Оксана зі сльозами в очах повертала голову перед дзеркалом, але ніс із горбинкою з будь-якого ракурсу здавався їй величезним. Хоча, якби мама не згадувала про нього так часто, можливо, вона б його й не помічала.
Під час таких розмов мама часто повторювала: «Не будеш ідеальною заміж тебе не візьмуть. Так і залишишся сама на все життя».
Цього Оксана боялася найбільше. Тому працювала над собою, щоб стати тією самою досконалою жінкою. Тіло, схильне до повноти, виснажувала дієтами й пробіжками. Жодних пиріжків, морозива чи піци. Лиш ненависна гречка, курка, салат із зелених овочів і чай. Вона прагнула бути ідеальною в навчанні й зубрила все від корки до корки. Адже гідному чоловікові не потрібна товста й дурна. Тому вона має бути гарною, розумною, освіченою й із хорошою зарплатою. Кому потрібна утриманка?
Оксана закінчила економічний факультет, потім курси маркетингу й постійно підвищувала кваліфікацію. Вона знала дві мови, розбиралася не лише у здоровому харчуванні, а й у мистецтві, літературі, живописі. Прагнула бути ідеальним фахівцем і ідеальною дружиною.
З Петром познайомилася вже після університету. Він був гарний, вона досконала: висока, струнка, підтягнута, ідеальний манікюр, зачіска волосинка до волосинки, випрасувана сорочка, строгі брюки зі стрілками, стильні прикраси. А ще Оксана чудово готувала, адже знала: шлях до серця чоловіка лежить через шлунок.
Петро був із звичайної родини, без особливих талантів чи перспектив. Працював юристом, займався нудними документами й не гнався за зірками. Але гарний: високий блондин із блакитними очима й тонкими музичними пальцями. Поруч із ідеальною жінкою мав бути ідеальний чоловік, чи не так? Він звернув на неї увагу, і Оксана, яка боялася залишитися сама, одразу взяла його в оборону. А Петро, у принципі, не заперечував: дружина працювала, тримала будинок у чистоті, добре готувала й ідеально доглядала за чоловіком. Він завжди був ситий, носив випрасуваний одяг і вичищені до блиску черевики. Разом вони нагадували картинку із серіалу про щасливу сімю.
Через два роки після весілля в Оксани й Петра народився син. Тут вона тепер усе взяла під контроль. Навіть купила книжку: «Як виховати ідеальну дитину» і робила усе строго за нею. Складала раціон, купувала розвиваючі іграшки, підбирала модний одяг і найдорожчі дитячі речі не дай Боже, щоб хтось подумав, що у них немає грошей на дитину!
Для Оксани дуже важливо було, що скажуть колеги, друзі, сусіди й навіть незнайомці. Наче їй потрібне було п
