Дзвінок настирливо сповістив, що хтось прийшов. Оксана скинула фартух, витерла руки й пішла відчиняти двері. На порозі стояла донька з молодим хлопцем. Матір впустила їх у квартиру.
Привіт, мамо, донька поцілувала її в щоку, Знайомся, це Дмитро, він житиме з нами.
Вітаю, привітався парубок.
А це моя мама, тітка Оксана.
Оксанка, виправила вона доньку.
Мам, а що в нас на вечерю?
Гороховий суп і ковбаски.
Я не їм горохового супу, відповів хлопець, зневажливо знизав плечима й пішов у кімнату.
Ну, мамо, Дмитро не їсть гороху, донька розплющила очі.
Парубок влаштувався на дивані, кинувши рюкзак на підлогу.
Це, власне, моя вітальня, сказала Оксана.
Дмитре, ходімо, я покажу, де ми житимемо, гукнула Марічка.
А мені тут подобається, буркнув хлопець, підводячись із дивану.
Мамо, можеш придумати, чим Дмитра годувати?
Не знаю, у нас ще пів пачки ковбасок, знизала плечима Оксана.
Піде з гірчицею, кетчупом і хлібом, відповів він.
Гаразд, лише змогла сказати Оксана, йдучи на кухню. Раніше додому кошенят та цуценят таскала, а тепер отого привела, ще й годуй його.
Вона наклала собі горохового супу, поклала дві смажені ковбаски на тарілку, взяла салат і з задоволенням взялася за вечерю.
Мамо, що це ти одна їси? увійшла на кухню донька.
Повернулася з роботи й хочу їсти, відповіла Оксана, жуючи ковбаску. Хто хоче їсти нехай сам собі накладає. І ще питання навіщо Дмитро з нами житиме?
Як то навіщо? Він мій чоловік!
Оксана мало не подавилася.
Чоловік?!
Так. Я вже доросла й сама вирішую, за кого виходити. Мені вже девятнадцять.
Мене навіть не запросили на весілля.
Весілля не було, просто розписались. Раз ми чоловік і жінка житимемо разом, відповіла Марічка, кинувши погляд на матір.
Ну, вітаю. А чому без весілля?
Якщо у тебе є гроші на весілля, можеш дати нам, ми знайдемо, куди їх витратити.
Зрозуміло, Оксана продовжила вечеряти, А чому саме у нас?
Бо вони живуть у однокімнатній у чотирьох.
То може, знімете квартиру?
Навіщо знімати, якщо є моя кімната? здивувалася донька.
Зрозуміло.
То даси нам щось поїсти?
Марічко, каструля з супом на плиті, ковбаски на сковороді. Якщо мало у холодильнику ще пів пачки. Берете, кладете собі й їсте.
Мамо, ти не розумієш, у тебе ЗЯТЬ! підкреслила Марічка.
І що? Мені треба танцювати гопак на цю нагоду? Доню, я прийшла з роботи, втомлена, обійдемося без ритуальних танців. Руки-ноги є подбайте про себе самі.
Ось чому ти сама не вийшла заміж!
Марічка сердито глянула на матір і вийшла з кухні, з тріском зачинивши двері. Оксана повечеряла, помила свій посуд, витерла стіл і пішла у спортзал. Вона була вільною жінкою й кілька разів на тиждень проводила вечори у фітнес-клубі.
Близько десятого вона повернулася додому. Сподіваючись на гарячу каву, у кухні вона виявила повний безлад хтось намагався зварити. Кришка від каструлі з супом зникла, і страва висохла й потріскалася. Упаковка ковбасок валялася на столі, поруч огризок хліба без пакету. Сковорода пригоріла, а її поверхню хтось цікаво пошкрябав. Раковина була завалена брудним посудом, а на підлозі розлилася солодка пляма. У квартирі смерділо цигарками.
Ого, це щось новеньке. Марічка собі такого ніколи не дозволяла.
Оксана відчинила двері до кімнати доньки. Молодята пили вино й курили.
Марічко, йди й прибери кухню. Завтра купиш нову сковороду, сказала мати й пішла до своєї кімнати, не зачинивши дверей.
Марічка схопилася й кинулася за нею.
А чому це ми маємо прибирати? І звідки я візьму гроші на сковороду? Я не працюю вчуся. Тобі шкода посуду?
Доню, ти знаєш правила цього дому: поїв прибери, щось зламав купи нове. Кожен сам за себе відповідає. І так, мені шкода сковороди вона коштує грошей, а тепер безнадійно зіпсована.
Ти не хочеш, щоб ми тут жили, закричала донька.
Ні, спокійно відповіла Оксана.
Вона найменше хотіла сварки зараз, і ще ніколи раніше не помічала.
Але це ж моя частка!
Ні, квартира цілком моя. Я на неї заробила. Ти лише прописана. Не треба вирішувати проблеми за мій рахунок. Якщо хочете тут жити дотримуйтеся правил, спокійно пояснила Оксана.
Усе життя живу за твоїми правилами. Я вийшла заміж, і тепер ти не можеш мені наказувати, захлипала Марічка. І взагалі, ти вже пожила мала б нам поступитися квартирою
