— Олежу, ти не туди повернув. Треба було їхати далі, — вигукнула Соломія.
— Я правильно повернув, — спокійно відповів Олег, продовжуючи заглиблюватись у ліс по вузькій ґрунтовій дорозі.
— Тут мала бути невелика галявина. А її немає, — озираючись, сказала Соломія. — Давай повернемо назад і проїдемо ще трохи. Олежу, ти чуєш? Зупинись!
Хлопець їхав далі, не збираючись гальмувати. Соломія бачила, що він і сам зрозумів, що заблукав. Дорога ставала все вужчою, місцями в колії проростала трава. До дачного селища мала би вести наїжджена широка дорога, але вони все глибше заїжджали в ліс.
— Зупини! — роздратовано повторила Соломія. — Ти мене чуєш?
— Куди я зупинюся? Тут навіть не розвернутися. Зараз знайду прогалину між деревами…
— Тому що треба було ще на початку дати задній хід. Завжди мене не слухаєш. Упертий, як віслюк. — Соломія схрестила руки на грудях і втупилася перед себе. «Ніколи не визнає своєї помилки. Ну що тут такого?» — злилась на друга дівчина.
Гілки дерев шкрябали по кузову машини, на капот сипалися пожовклі листя. Олег нарешті зупинив авто. У салоні запанувала важка тиша.
— А одразу не міг зупинитися? Через твою впертість заїхали хто знає куди. Ще добре, що не в болото.
— Скільки разів казав — не втручайся під руку, — буркнув Олег.
Соломія насупилась. Олег повернув ключ запалювання і почав обережно здавати назад. Затамувавши подих, вона дивилася у бічне дзеркало, боячись, що машина в’їдеться в дерево. Вибиралися вони довго й повільно. Двічі ледве не застрягли. Нарешті виїхали на трасу.
— А одразу не міг дати задній? — пробурчала Соломія, але вже спокійніше. Дратівливість одразу зникла, як тільки вони вибралися з лісу.
— А ти завжди маєш бути правою, так? Навіть не помічаєш, як постійно мене вчиш, командуєш. Думаєш, мені це подобається? — тепер у голосі Олега лунало роздратування.
— Ти про що, Олежу? Тому ти й не зупинився? З почуття протесту? І що, легше стало? Але тут ти проколов. І чого стоїмо? Поїдемо вже чи ні? Стільки часу через твою впертість витратили. — Настрій зіпсувався остаточно. Від напруги розболілася голова.
Останні часВони помирилися, як завжди, бо любов виявилася сильнішою за дрібні сва́рки, і так воно буде ще не раз.
