Щоденник
Сьогодні мій пятдесятий день народження. Після святкування вирішила взяти відпустку на початку травня, щоб нарешті без поспіху прибратися на дачі. Андрій теж наполягав.
Їдемо, Надю, сказав він. Я буду приїжджати після роботи, а на вихідні залишатимусь з тобою.
Ти маєш рацію. Все одно в цьому році не поїдемо на море, витратилися на ювілей у ресторані. Але свято вийшло чудовим. Дякую тобі, Андрію
Ось і відпустка. Збираю речі, розсаду, чекаю на чоловіка. Він приїхав увечері.
Все готово, винось у машину. Взяла їжу з собою, поїмо вже там.
Дорогою Андрій раптом зізнався:
Добре, що вирішили поїхати, але я не зможу допомагати. Шеф відправляє мене у відрядження.
Надовго?
На два тижні. Але обіцяю, як тільки зможу приїду.
До пятдесяти років я досягла всього: добрий чоловік, міцна сімя, дорослі діти, гарна квартира, машина, дача, стабільна робота.
А ще найкраща подруга Марічка. З дитинства разом, потім інститут, тепер і робота в одній фірмі. Вона завжди яскрава, жвава, але з чоловіками їй не щастило.
Після школи виявилося, що вагітна від однокласника. Її мати швидко все владнала. Після аборту більше дітей не було.
Марічка двічі виходила заміж. Перший чоловік спокійний, працьовитий, але їй було нудно. Вона зрадила й сама зізналася. Другий співак Тарас, який закохав її своїм голосом, а потім почав пиячити та підняв на неї руку. Вона втекла.
Я завжди намагалася її втішити:
Не там шукаєш чоловіків, треба спокійного, надійного
Але їй такі швидко набридали.
На дачі ми розвантажили речі, а вранці Андрій поїхав готуватися до відрядження. Я прибралася в будинку, зітхнула з полегшенням цілий місяць відпочинку! На обід вийшла в город і побачила у сусідки Ольги чоловіка.
Добрий день, привіталася я. Ольги не бачу, не захворіла часом? Я Надя, сусідка.
Так, захворіла, відповів він. А я Олексій, її брат. Приїхав у відпустку допомогти.
Мені він сподобався не красень, але приємний, з мяким голосом. Пішла провідати Ольгу.
Олю, як справи? поставила на стіл коробку цукерок.
Надю, я так чекала тебе! зраділа вона. Ось мій брат полковник, але працює, як справжній селянин.
Ми з Олексієм працювали разом. Андрій приїжджав лише на вихідні, але нічого не встигав зробити.
Надя, давай познайомлю Марічку з Олексієм, запропонувала я.
Ольга зніяковіла:
Він живе далеко, у Львові. Твоя подруга поїде за ним?
Не знаю.
Через два тижні раптом зявилася Марічка, а потім і Андрій.
Надю, залишусь у вас на тиждень, сказала вона. Хочу познайомитися з сусідом.
Андрій насторожився:
З яким сусідом?
З Олексієм. Він гарна людина.
Звичайний чоловік, відрубав Андрій.
Надійний, заперечила я.
Марічка, яскрава та весела, метушилася між дачами. Ольга лише хитала головою.
Ми з Ольгою та Олексієм працювали в саду, а Андрій із Марічкою грали в бадмінтон, ходили в ліс. Ввечері всі збиралися в альтанці.
Я помітила, як Марічка намагається сподобатися Олексію. Він же уникав цієї теми.
Перед відїздом я довго говорила з Олексієм. Раптом зрозуміла не хочу віддавати його Марічці.
Андрій забрав нас у суботу. Через день він зібрався на рибалку. А я згадала, що залишила на дачі папку з документами.
Наступного дня поїхала туди сама. Біля воріт зустріла Олексія.
Надю, я відчував, що побачу тебе, сказав він, намагаючись закрити огляд мого будинку.
Але я вже побачила машину Андрія.
Двері були відчинені. На ліжку спали Андрій і Марічка
Ноги підкошилися. Я вийшла.
Олексій посадив мене в будинку Ольги, налив чаю.
Ти знав?
Так. Вони й раніше так робили.
Чому мовчав?
Ти б не повірила. Але в мене є пропозиція Поїдемо зі мною. Ти мені подобаєшся.
Серце билося шалено.
Подумай, попросив він.
Досить думати. Я їду з тобою.
Так я опинилася далеко від того кошмару. Живу з Олексієм. Щаслива.
