Ось історія, переказана по-нашому, з українським колоритом:
Ігнат, ображений поведінкою матері, вирішив жити окремо від неї.
Ти мене взагалі не поважаєш!
Гнівний голос свекрухи розтягнувся телефонним дротом, оглушуючи Даринку своїм криком.
Вона глибоко зітхнула, відчуваючи тиск від вимогливої жінки, чий голос звучав різко й владно. Як же вона памятала той момент перед власним весіллям, коли здавалося, що сама доля втрутилася в її життя. Мати нареченого, жінка з твердими поглядами, захворіла на звичайне застудження, але, як вона казала, це була майже чума, яка могла знищити все навколо.
Дзвінок роздався вранці, коли вже близився урочистий момент початку нового життя для Даринки та її коханого Ігната. Здивування швидко змінилося роздратуванням ця новина прийшла нізвідки й суперечила здоровому глузду. Свекруха запропонувала перенести весілля на кілька тижнів.
Як це «перенести»?! Ми вже все узгодили: банкет, гості Мої батьки спеціально приїхали з іншого міста! скрикнула Даринка.
Ігнат мовчки слухав наречену, знаючи, що попереду важка розмова з матірю, яку ніхто ніколи не смів перечити. Але тепер він вирішив сказати своє.
Мамо, застуда це просто вірус. Я розумію твоє занепокоєння, але ми не можемо скасовувати весілля через таку дрібницю.
Його рішучий тон прозвучав для матері вперше. Вона затримала подих, почувши такі слова від сина, якого завжди тримала під контролем.
У трубці почулося щось на зразок придушеного ридання, ніби мати намагалася стримати сльози.
Ну добре, якщо вам байдуже на моє здоровя Тоді робіть, як знаєте. Але памятайте: якщо щось станеться погане, винен будеш саме ти
І короткий сигнал розмова перервана. У кімнаті повисла тиша, яку порушувало лише нервове постукування Даринчиних пальців по столу.
Рука майбутньої свекрухи тремтіла, стискаючи телефон, пальці машинально гортали контакти. Серце билося тривожно, але думка була ясною: вони не мають права веселитися, коли вона «при смерті».
Алло, Оленко? Це я. Вибач, що турбую, але весілля переноситься. Я важко захворіла, тому треба відкласти на пару тижнів. Так, так, син згоден, він дуже переживає.
Тиша в трубці, потім зворушливий шепіт:
Ой, бідненька моя! Одужуй швидше!
Свекруха з полегшенням зітхнула. Брехати було важко, але ситуація змушувала.
Наступний дзвінок:
Привіт, Марічко! Так, ти правильно чуєш. Весілля скасовується я дуже погано себе почуваю, лікарі кажуть, що треба догляд.
Марія ахнула:
Ой, лишенько! Дай Боже тобі одужання, рідненька!
Дзвінки йшли один за одним, повторюючи ту саму фразу: «Вибач, але треба відкласти». Кожен співбесідник реагував однаково з жалем і підтримкою.
Лише внутрішній голос шепотів їй, що це неправильно, що вона шкодить синові, сімї, собі самій.
Закінчивши останній дзвінок, свекруха важко опустилася на диван, виснажена морально. Телефон дрижав у руці повідомлення сипалися одне за одним. Сльози повільно котилися по щоках.
Перед самою церемонією, коли гості вже зібралися, виявилося, що прийшли лише найближчі подруги Даринки, кілька колег Ігната та далекі родичі, які рідко спілкувалися з його матірю. Решта просто зникли, послухавши її поради, хоча офіційно ніхто запрошення не скасовував.
Даринка відчула шок, потім легке запаморочення. А далі гнів, змішаний із болем від несправедливості.
Але, незважаючи на все, атмосфера залишалася святковою. Люди сміялися, танцювали, насолоджувалися моментом, створюючи теплу, рідну атмосферу.
А далеко від весілля свекруха сиділа вдома сама, тихо плакала й проклинала долю за те приниження, що відчувала. Її гнів поступово перетворювався на глибоку самотність, яка накрила її, мов хвиля.
«Для них моя хвороба ніщо, дурниця старої жінки. Хіба так важливо проявити турботу до рідної матері?»
Родичі Ігната, дізнавшись правду, почували себе обдуреними. Деякі відкрито осуджували поведінку жінки, інші мовчали, боячись конфлікту.
Ігнат, глибоко ображений матірю, вирішив жити окремо.
Незабаром молодята переїхали до іншого міста подалі від свекрухи та неприємних спогадів.
