Іскри помсти в тілому домі
Вечір спускався на маленьке містечко Виноградів, занурюючи вулиці в м’яку темряву. Ігор повернувся додому з роботи, стомлений, але задоволений. У передпокої його зустріла дружина, Соломія, з теплою посмішкою та ароматом свіжосмажених котлет.
— Привіт, будеш вечеряти? Я котлетки спекла, — промовила вона, поправляючи фартух.
— Звісно, буду, — відповів Ігор, знімаючи черевики. Він дістав із кишені ключі та недбало поклав їх на полицю.
Соломія помітила незнайомі ключі і, примруживши очі, запитала:
— А це що за ключі?
— Мама поїхала в санаторій на три тижні, — пояснив Ігор, потираючи шию. — Попросила походити до її квартири, залишила ключі.
Раптом очі Соломії спалахували жартівливим, майно зловісним вогником. Вона плеснула в долоні й скрикнула:
— Нарешті! Я це зроблю!
Ігор завмер, не розуміючи, що відбувається. Його дружина, зазвичай спокійна та стримана, виглядала так, ніби задумала щось грандіозне.
— Ти про що? Що зробиш? — спитав він, дивлячись на неї з ростуча тривогою.
Соломія лише загадково усміхнулася, але в її погляді читалася рішучість, від якої в Ігоря по спині пробіг мороз.
Кілька тижнів тому їхнє життя перевернулося догори дриґ. Повернувшись додому після тижневого відпочинку у батьків Соломії, вони знайшли свою квартиру невпізнаваною. Шпалери в коридорі, які вони з такою любов’ю вибирали, були заміниИ ось тепер, тримаючи ключі у руках, Соломія відчула, що справедливість нарешті перемогла.
