Кілька годин літня жінка стояла на вокзалі в очікуванні сина, але так і не побачила його серед пасажирів!

Ганна Семенівна приїхала на залізничний вокзал з маленького села під Черкасами, з собою тягнувши дві важкі сумки. Вона не балувала свою родину відвідинами занадто часто, але витратила останні гривні, аби накупити гостинців сподівалася, що хоч щось посіє трохи радості в їхньому урбаністичному житті. Порожніми руками Ганна Семенівна взагалі не їздила, а цього разу й поготів перестаралася: кожна торба важила як добрий гарбуз восени. Хоча дорога була виснажлива, та сумнівів не було син обіцяв зустріти її на вокзалі, а для нього вона, звичайно, навіть на Канари б вирушила.
Але, як це часто буває у нашого брата, зустріч вийшла лише в її уяві: на місці сина й сліду не було. Сумки вже приросли до рук, а в ногах сто кілограм сліз. Робити нічого поклала своє добро на лаву, набрала сина.
Телефон довго співав веселі пісні українських операторів, аж нарешті, на десятому гудку, почувся сонний, трохи розгублений голос сина:
Ой, мамо, пробач зовсім вилетіло з голови, що ти маєш приїхати сьогодні. Ми тут спонтанно з Лілею вирішили поїхати до її батьків у Сумську область, і нас тиждень не буде. Виходить, ти приїхала дарма… Може, повернешся додому? Сам уже не знаю, як це так вийшло, чесно. Все сталося раптово, не встиг попередити…
Сльози самі покотилися по щоках, але вона стрималася, відповіла стисло: Ну, добре.
Дві свої великі пакунки Ганна Семенівна тут же віддала безхатченкам на вокзалі тягнути назад було би чистим мазохізмом, а руки давно перетворилися на вареники під натиском цих подарунків. Про образу ані півслова син так і не зрозумів, що влучив матері прямо в серце. Вона душу вкладала у його виховання, а він в старості не міг навіть вийти її зустріти.
Минає місяць дзвонить невістка, просить доглянути за онуками на вихідних: вони до друзів на весілля зібралися. Але Ганна Семенівна вперше сказала тверде «Ні». Бо добре памятала про неї згадують тільки тоді, коли треба розібратися з дітьми чи сумками. Ну що ж, хай трохи і про бабусю подумають, а не тільки про свій комфорт.

Оцените статью
Кілька годин літня жінка стояла на вокзалі в очікуванні сина, але так і не побачила його серед пасажирів!