Заводна коханка чоловіка надзвичайно гарна. Якби була чоловіком, то теж би її вибирала. Ви знаєте, бувають жінки, які точно розуміють свою ціну. Вони йдуть прямолінійно, вишукано одягнені, дивляться прямо в очі, слухають до кінця. Їх не квапить поспіх, рухи спокійні, вони не намагаються підкреслити плечі чи вишукано виводити груди, а замість цього зберігають королівську спокійність і ніколи не втрачають врівноваженості.
І вона, ймовірно саме тому, могла б її обрати бо була саме протилежністю. А сама Оксана, якою вона є? Весь час в бігу, підвищує голос дітям чи чоловіку, речі випадають з рук, не вдається зібратися ні з чим, на роботі завжди запізнюється, начальники постійно незадоволені. Вона звикає до штанів і футболок чи светрів, бо хто ще буде стояти в сукні чи блузі? Навіть не памятає, коли востаннє прала мереживну сукню. Єдиний порятунок новітня пральна машина, яка вже не просить її прасувати.
А коханка бездоганна. Силует, крок, довгі ноги, пишне волосся, ясні очі, красива обличчя руки самі хочуть доторкнутись! Від того моменту, коли Оксана її побачила, вона вже не може спокійно дихати. Це сталося після службового візиту в віддалений район Києва. Втомлена і голодна, вона випадково заходить до кавярні «Зелений кут». Весь зал зайнятий; тільки в кутку залишилось вільне місце. Вона сідає, піднімає погляд над меню і ніби бачить щось знайоме. Ніщо її не здивувало: вона впізнає чоловіка за спиною. І бачить і коханку.
Він тримає її руки між долонями, довго цілуючи пальці. Це ніби картина: пальці пахнуть базиліком. Він підводить погляд, ніби хоче озирнутись навкруги, та розуміє, що жінка особлива.
Оксана охоплює дивне відчуття. Як під печінням: бачиш червоні сліди на шкірі і знаєш, що через секунди болітиме, а поки що живеш у передчутті болю, намагаєшся дихати, щоб зменшити його.
Біль має прийти, а в серці лише порожнеча. Нічого більше.
Чоловік, Іван, приходить додому вчасно. Зазвичай він спокійний і врівноважений. Оксана та, що виявляє емоції, швидка, імпульсивна. Іван поміркований, з приємним почуттям гумору, повністю протилежний їй.
Як би йому вдалося вловити її жарти? Її жартівливість тут явно не підходить.
Весь вечір вона хоче запитати його прямо, без емоцій: «Отже, як там справи з коханкою? Вчора бачив її в «Зеленому куті», вона була дуже красива, розумію, я б і сам не залишився осторонь». Вона мимоволі уявляє, як потіє лоб, червоніє і намагається залишитися спокійною.
Вона хотіла б, щоб він сказав, що все добре, а він лише обіймає її і швидко засинає поруч.
Можливо, вони ще й не дійшли до інтимної частини, а лише заливаються сміхом, уявляючи, як втікали б по різних боках ліжка. Він вміє ховатися, не зраджуючи ні погляду, ні руху.
Вона крутиться в ліжку, спить шматочками, мріє про яскраві квіти і коханок у червоних сукнях, яких не знає.
Ранок приходить, голова важка, вона рухається повільніше, ніж зазвичай, зібравши дітей до школи спокійно.
Протягом дня вона розмірковує, що робити. Що зазвичай роблять жінки, які виявляють, що чоловік з іншою? Шукають в Google? Google не дає відповіді. У неї немає плану. Жити далі?
Вона не відчуває потреби щось випробовувати. Життя продовжується, як і раніше: ті ж самі буденні справи, чоловік, який приходить додому вчасно, без чужих ароматів на сорочці, діти, галасливі і щасливі, недільний кіносеанс. Ті ж дві «пригоди» на тиждень, інколи три, якщо уважна до деталей.
Можливо, вона помилилася в кавярні?
Не помилилася. О 12:30 вона телефонує йому; він не відповідає. Сідає в таксі і повертається до тієї ж кавярні, пояснюючи водію коротко, що чекає важливу посилку для роботи. Машина Івана стоїть навпроти. Вона бачить, як вони обидва виходять і сідають у ній.
Вона блідоє, просить у водія склянок води, імітує дзвінок, піднімаючи голос у телефон: «Шкодьте собі і вашій посилці! Я вже не чекаю, йду на роботу!»
Навіть тоді їй байдуже, що думає водій.
Коли дістаєшся, що у чоловіка є коханка, світ перевертається. Розлучитися? Можливо. Але як жити інакше? Терпіти? Для чого і для кого?
Вона згадує пару друзів, у яких чоловік теж мав коханку. Він ховався, брехав, а дружина в кінцівкінці дізналася. Суперечка, він заперечував, доки не зловили докази: повідомлення в телефоні. Хтось, начебто, хотів їх зрадити.
Тоді її чоловік, Іван, твердо сказав: «Я ніколи не брехав би. Після того, як щось робиш, треба визнати відповідальність і вирішити: чи розриваєш звязок з коханкою і залишаєш сімю, чи йдеш і піклуєшся про своїх».
Оксана вважає це гідним прикладом. Яка серйозна людина поруч! Легко давати поради зі сторони, не будучи безпосередньо залученим. Коли життя кине у центр, коли інші чекають рішень і балансу, сміливість і спокій зникають миттєво.
Вона знову заходить у «Зелений кут» і сідає за їхній стіл. Коханка піднімає здивований погляд. Іван замерзає, стискає руки під столом. Тиша. Вона спостерігає за ними, розуміє, хто є ким, можливо, вже знала.
Іван хоче говорити, та вона піднімає руку: «Не схоже, що я не помітила, чи не так? прошепотіла низько. Нічого незвичного тут немає, таке трапляється. Але, будь ласка, подумайте, як вирішити ситуацію: діти, квартира, старі батьки. Ви дорослі, впораєтесь».
Вона підходить, її свіжа, випрасована сукня виглядає чудово. Жаль, що давно не одягала таку.
Іноді сміливість означає сказати правду і йти далі з гідністю, незважаючи на труднощі. А гідність жінки не вимірюється підборами чи випрасованими сукнями, а спокоєм, з яким, в кінці, вона збирає сили і продовжує жити своїм життям.
