Коханка мого чоловіка
Олеся сидить у машині й дивиться на екран навігатора. Вона впевнена це саме та адреса, куди потрібно. Залишається лише зібратися з думками й зробити задумане. Олеся глибоко вдихає, рішуче виходить із-за керма. Проходить метрів сорок та зупиняється біля входу до маленької кавярні. «Кавовий Рай» написано на вивісці. «Ну і назва райська», летить у неї в голові. Вона має туди зайти, але несподівано внутрішня сила зникає. Та куди там в машину і назад, хай усе котиться під три чорти? Ні. Олеся так не зможе. Вона не для того їде сюди.
Вона тягне на себе двері й заходить всередину. Ось-ось побачить ЇЇ коханку чоловіка й руйнівницю родинного щастя. Що вона про цю дівчину знає? Особливо нічого. Цю підступну дівчину чоловік ніжно називає «Кошеня», і працює вона тут офіціанткою. Олеся вибирає столик біля вікна й чекає, коли до неї підійде персонал. Ось і офіціантка. Це точно вона! Олеся впізнає дівчину із фотографії. Й вона крокує до столика. Секунди здаються вічністю. В голові мчать тисячі думок з них і роману вистачить.
Доброго дня! привіталась офіціантка, а Олеся кинула оком на її бейджик.
«Катерина». Ось як її звати. Чудова фантазія в чоловіка звати Катю кошеням. А Катерина, не підозрюючи нічого, приязно продовжує:
Можу запропонувати меню? Дайте знати, як будете готові зробити замовлення.
Олеся посміхається їй найкращою своєю усмішкою й одночасно уважно вивчає суперницю, як під мікроскопом. Як так вийшло, що вона з коханкою чоловіка тепер віч-на-віч? Довга історія. Почну з початку.
Ось уже десять років Олеся заміжня за Олексієм. Вважала себе щасливою, та чи справді так було тепер не впевнена. У них є донька, Мартуся, їй вісім. Олексій обожнює Марту, вона для нього найкраща принцеса, яку він нескінченно балує. На Олесині докори, що це вже двадцята лялька, тільки пожимає плечима. Марта й тата обожнює. Олеся навіть іноді думає, що донька більше привязана саме до батька. Та не ображається. Вона психологиня, працює психотерапевткою, знає: дівчатам так важливо татове кохання фундамент їхнього майбутнього щастя.
Олеся завжди знаходить спільну мову з чоловіком, проговорює все незручне у них немає серйозних сварок. Звичайна сімя: квартира в іпотеці, старенька «Тойота», невелика дача в передмісті Києва.
І тут як грім серед ясного неба: коханка!
Олеся дізналася випадково. Кілька днів тому Олексій мився у душі, коли задзвонив його телефон. Він крикнув:
Це, мабуть, тато! Візьми слухавку, я зараз не можу.
Олеся ніколи раніше не відповідала замість нього, але ж чоловік сам попросив. Вона вже тягнулася до телефона, як побачила: дзвонить хтось інший. Дзвінок у месенджері, контакт «Кошеня», ще й фото разом із її чоловіком. У Олесі голова закрутилася та невідома дівчина в обіймах Олексія, як це розуміти? Вона стояла як укопана. Клацнути «прийняти»? Аж дзвінок припинився.
Відійти від телефону не встигла прийшло повідомлення. Не втрималася глянула. «Льошик, наступного тижня в мене зміни 2/2 з понеділка. Заїдь у Кавовий Рай після зустрічі, хочу пригостити фірмовою кавою. Люблю, сумую» Далі смайлики.
Олеся відсмикнула руку від телефона, наче від гадюки. Вона ще сподівається, що їй здалося, хоча все очевидно. Кошеня, обійми, дзвінок, повідомлення. Яка б то не була правда, та у Олексія явно інша. Скільки триває цей звязок? Легковажна інтрижка чи все серйозно? Від цього Олесі не легше. Треба обдумати далі.
Олексій виходить з ванної, питає, чи вона відповіла татові. Олеся каже: «Не встигла, навіть не бачила хто дзвонив». Посилається на головний біль і йде в аптеку.
Звісно, в аптеку вона не йде. Сідає на лавку у сквері, вітер жене по гілкам тополиний пух. Як жити далі? Де пробоїна в їхньому шлюбі не знаходить. Але правді треба дивитися у вічі. Олеся не з тих жінок, що закриють очі на зраду й вдаватимуть, ніби нічого не сталося. Скандалити з’ясовуючи стосунки теж не її шлях. Вона воліє спокійно, виважено все обговорювати, навіть якщо рішення важкі.
Спершу хотіла просто запитати Олексія про «Кошеня». Але довелося б пояснювати, як дізналась. Отже, треба інакше
Тут Олеся раптом згадала: скоро ювілей! Десять років одруження. Планували з Мартою піти в затишне кафе, у вихідні запросити батьків. Але як відсвяткувати після такого? Олесі стало боляче, й вона, не втримавшись, розридалася. Хотілось зібрати речі чоловіка й виставити за двері. Нехай іде до свого «Кошеняти» хоч на всі чотири сторони. Але взяла себе в руки. Подумала про доньку. Як Марта витримає такий розрив? Прив’язана до тата Як жити з іпотекою? Що сказати батькам? Та головне вона ж любить Олексія. Від цих думок розболілася голова по-справжньому.
І тут згадала: є назва кавярні, де працює коханка. Знає навіть графік її роботи і як вона виглядає. Може, просто поїхати й глянути на цю особисто? А раптом поговорити?..
У наступні дні Олеся, ніби у страшному сні, ледве спить, не їсть. Робить вигляд, що все добре, але приховати не вдається донька і чоловік все помічають. Відповідає: важка клієнтка, треба на супервізію. Марта обіймає маму й не знає, як допомогти, а Олексій кидає підозрілий погляд.
Зрештою, коли сумніви дістають до краю, Олеся вирішує треба! Їде до тієї кавярні. Інакше не заспокоїться.
***
Я буду латте і якийсь десерт, каже Олеся. Що ви порадите?
В нас чудовий медовик, відповідає Катерина.
Давайте медовик.
Коли коханка чоловіка принесла замовлення, Олеся майже не торкається їжі. Кава звичайна, медовик теж. Народу в кафе обмаль одиннадцята ранку ж. Олеся спеціально вибрала час, коли можна буде перекинутися хоч кількома словами з офіціанткою. Через десять хвилин Катерина повертається й делікатно питає:
Бачу, ви майже не їли. Вам не сподобалось? Можу щось інше принести?
Ні-ні, не в самому медовику справа. Просто апетиту нема. Думаю над різним.
Даруйте, не буду турбувати.
Ні, Катю, ви не відволікаєте. Ось думаю: доїсти десерт чи подати на розлучення? Що вам ближче? дивиться на Катерину з викликом.
Дівчина злякано мовчить. Відвідувачка певно здається їй дивною.
Чи вам не доводилося такого вибору робити?
Ні
А якби довелося? Уявіть, що дізнались про зраду.
Катерина почервоніла і мовчить. Олеся змінює тему:
Давно тут працюєте?
Рік десь, відповідає та обережно.
Студентка?
Так
Що вчите?
В університеті культури, на творчій спеціальності
То ви образно мислите?
Чому ви питаєте?
Ви могли б зіграти роль зрадженої дружини? Або, наприклад, коханки?
Катерина мовчить, видно нервується. Олеся вирішує припинити цей абсурд. Зрозуміла, що даремно приїхала. Ну, побачила Катю і що далі? Скубти їй коси чи лити холодний латте? Чи стане їй легше? Ні. Олеся зітхає й просить:
Принесіть, будь ласка, рахунок.
Коли Катя повернулася Олесі вже не було. На скатертині лежали гривні із щедрою чайовою.
Катя подивилась у вікно і тихо зітхнула.
***
В тій кавярні Олеся вирішує: відзначить ювілей, як планували. Не забирати ж у дитини свято Марта так чекала, малювала плакат. Після святкування вже поговорить із чоловіком.
І ось настало це свято: улюблене кафе, разом Олеся, Олексій і Марта. Десять років у шлюбі. Оловяне, деревяне, а може скляне Скляне таки: ось-ось трісне, а я роблю вигляд, що все гаразд, думає про себе Олеся. Святковий вечір підходить до кінця, як раптом Олексій підморгує Марті:
Яке ж свято без торта?
Дочка пищить:
Хочу торт! І шматочок найбільший для мене!
Олексій показує комусь знак і от виносять торт. Олеся хотіла лише не зіпсувати настрій донечці, та раптом бачить, ХТО саме цей торт несе. Очі великі: це була Катерина «Кошеня», та сама коханка. Ніяких сумнівів.
Катерина ставить торт і залишається поруч. Олексій ніжно посміхається їй, а далі каже до дружини:
З ювілеєм, люба! Це торт для тебе.
Підходить аніматор, кличе Марту на гру, та бігом іде.
Олеся не може й слова вимовити. Олексій допомагає:
Бачу, ти вже знайома з Катею.
Катерина чемно киває.
Нашій любові не страшні ніякі випробування. Дякую, що ти в мене є. Він хоче поцілувати Олесю, та вона відсторонюється.
І як це розуміти? нарешті видихає вона.
Олесю, це був жарт. Так, дурний і, можливо, несмішний, але чоловік розводить руками.
Жарт? перепитує Олеся.
Так. Є агентство, яке організовує незвичайні свята, підбирає акторів, пише сценарії під ситуацію. Для нас зрада. Але знаєш, ти така мудра, витримана, я вражений! Як же мені з тобою пощастило! Він намагається обійняти її, та Олеся знов уникає.
Тобто коханки в тебе немає?
Ні, щасливо відповідає Олексій.
А Катя акторка?
Поки студентка, озивається коханка. А підробляю в кафе й у агентстві. Ви, Олеся, справді мудра. Інші або виливають на мене каву, або лають на весь заклад. А ви поговорили спокійно й навіть чайові залишили.
Олеся дивиться то на чоловіка, то на Катю без слів. Зрештою, питає:
Олексію, тобі дотепно й нормально такий жарт напередодні десятиріччя? Можна було?
Голос осікається, майже кричить: За що так???
Катерина збирається вже йти, але Олеся рукою спиняє. Олексій вперше бачить, як вона кричить. Завжди стримана тепер емоції беруть гору.
Хочеш знати, як я ці дні провела?! Як узагалі тобі спало на думку таке перед святом?!
Розумієш, Олесю, починає виправдовуватись чоловік. Ти завжди така спокійна, розважлива… Немає тої перчинки, драми. Захотів трохи розворушити наші стосунки. Так, вийшло безглуздо. Пробач.
Олеся ледве стримується. Катя непомітно зникає.
Бракує тобі перчинки? Ось тобі! Олеся бере торт і мажить чоловікові по обличчі. І перчинка, й начинка відразу!
Олексій витирає крем, як може.
Ти, що, зовсім з глузду зїхала?!
Ні, любий, мяко каже Олеся. Просто захотіла додати вогника нашим стосункам!
З цими словами встає й виходить.
Що з тобою?! кричить їй услід Олексій. Я ж не зраджував!
Олеся обертається і каже з болем:
Краще б зрадив!
Підходить до Марти, бере за руку й виходить із кафе. На вулиці вдихає свіже вечірнє повітря й раптом сміється.
Мамо, чого ти смієшся?
Так, просто анекдот згадала!
Розкажеш?
Звісно, та спершу мусимо серйозно поговорити. Знаєш, нам певний час доведеться жити окремо від тата
Окремо? Назавжди? питає Марта із переляком.
Не знаю ще, чесно відповідає Олеся. Час покаже. Ти зі мною?
Марта киває.
І вони йдуть далі вечірньою київською вулицею.
