**Щоденник**
«Любий, можеш забрати мене з роботи?» вона подзвонила чоловікові, сподіваючись уникнути виснажливої сорокахвилинної поїздки громадським транспортом після важкого дня.
«Любий, забереш мене?» Наталка кликнула чоловіка, мріяючи, щоб після виснажливої зміни не їхати автобусом.
«Зайнятий», сухо відповів Олег. На тлі лунав телевізор, що ясно вказувало він просто лінувався.
Наталку охопила глибока печаль. Ще півроку тому Олег обіцяв носити її на руках. Що змінилося за такий короткий час? Вона не розуміла.
Вона дбала про себе, проводила години у спортзалі. Готувала чудово недарма працювала у популярному ресторані. Ніколи не просила грошей, не влаштовувала сцен, завжди була готовою виконати будь-яке його бажання
«Так ти його зіпсуєш», казала Наталчина мати, чуючи скарги. «Чоловіка не можна баліти».
«Я просто його люблю», відповідала дівчина з безпорадним посміхом. «І він мене теж»
*****
«Та ні, просто набридла», думала Наталка, кусаючи губи, коли побачила історію браузера. Виявилося, Олег ввесь вільний час проводив на сайтах знайомств, спілкуючись з десятками жінок. «Чому просто не сказав? Я б відпустила. Навіщо мучити себе й мене?»
Отже, розлучення. Вона сильна переживе. Але просто так не відпустить.
Тієї ж ночі Наталка зареєструвалася на тому ж сайті, знайшла Олега й почала листуватися. Вибрала випадкове фото в інтернеті, трохи підправила й була впевнена він клюне. І клюнув.
Листування було жвавим. Олег стверджував, що неодружений, мріє про серйозні стосунки і дітей. Хвалився своїм «золотим характером», від чого Наталка реготала до сліз. Вона добре знала, як із ним важко.
«Зустрінемося?» написала вона, чекаючи відповіді.
«Чудово!» відповідь прийшла миттєво. «Але в мене тимчасово живе сестра, готується до вступу. Тож зустрінемося в кафе, а потім готель».
«Серйозно?» прошепотіла Наталка. «Хіба нормальна жінка погодиться на таке? Але ж саме те, що треба».
«Може, до мене? Я живу в котеджі за містом, ніхто не заважатиме» вона думала, чи купиться він.
«Ідеально!» Олег явно був задоволений, мабуть, тому що не доведеться витрачатися. «Дай адресу. Приїду на крилах кохання».
«Вулиця ****, 25, о десятій. Підходить?»
«Звісно! Чекай мене».
О девятій Олег зігравав сценку про терміновий виклик на роботу. Не знайшов ключів від авто й неохоче запитав дружину.
«Були на столі», Наталка дивилася йому в очі, стискаючи ключі в кишені. «Мабуть, кіт кудись заніс».
Але чекати його вона не збиралася. Час витратила на збирання речей. На щастя, в неї була власна квартира спадок від бабусі. Єдине, що залишила, заяву про розлучення на столі.
Олег повернувся зранку, лютий. Не лише дорога зайняла годину, але й та «Іра» з сайту зникла.
Адреса була справжньою, будинок теж. Але замість моделі з фото двері відчинила жінка вдвічі більша за нього, у напівпрозорому халаті, і він віддав би усі гроші, щоб стерти цей образ із памяті.
Відчепитися було важко! Довелося викликати таксі машина довго не їхала, і він замерз у легкій куртці. А ще водій виявився диваком і завіз його невідомо куди Була гарна нічка.
Лише побачивши на столі заяву про розлучення, Олег зрозумів, хто стоїть за цим. На листку червоною помадою було написано:
Ця солодка помста.
