Коли Ганна дізналася, що вагітна, її родина була просто приголомшена. Вони не могли змиритися з тим, що вона повязала своє життя з людиною, яку, на їхню думку, незабаром не буде поруч.
Ганна звичайна дівчина з Чернігова, виросла в простій українській родині. Виховувала її мама та вітчим, який став для неї справжнім батьком. Батьки завжди підтримували доньку, вона знала, що кохана і може розраховувати на них. Ганна закінчила школу, здала ЗНО, проте вступ до університету залишався під питанням через недостатній рівень англійської мови.
Дівчина вирішила, що приватні уроки допоможуть їй швидше освоїти мову, тож почала шукати репетитора. Зупинилася на Самуїлі хлопцеві з Камеруну, який приїхав навчатися до України. Самуїл вільно володів англійською й уже кілька років давав приватні уроки. На початку навчання справи у Ганни йшли слабко, але з часом вона відчула до нього симпатію, і дуже швидко їхні стосунки стали близькими. Вони вже не хотіли бути окремо.
Коли Ганна дізналася про вагітність, родина була вражена. Їм не подобалася думка, що вона з іноземцем, із яким, як вони вважали, не буде майбутнього. Вони уявляли, як Ганна виховуватиме дитину на самоті і як син чи донька, маючи іншу зовнішність, стане помітно вирізнятися серед однолітків.
Після закінчення університету Самуїл дійсно повернувся на батьківщину, однак не переставав підтримувати звязок з Ганною. Вони чекали на народження дитини, часто розмовляли телефоном і по відеозвязку. Ганна народила вчасно, але холодність рідних підштовхнула її до рішення залишити Україну й виїхати до Камеруну.
Життя в Африці для Ганни та її чоловіка виявилося непростим: вони не змогли звикнути до спекотного клімату. Через це вирішили повернутися до Чернігова. Згодом у них народилася ще одна донька. Родина так і не прийняла назад Ганну, але вона не захотіла розлучатися з коханим лише заради їхнього спокою. Тепер вони мріють переїхати до Канади сподіваються, що там зустрінуть більше розуміння від людей.
Записуючи це у щоденник, я усвідомив: справжнє щастя не завжди підтримує ні рідний дім, ні предки, але найбільше щастя залишатися відданим тим, кого любиш, і не втрачати себе, незважаючи ні на що.
