У родині розгардіяш і дому не рад.
Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай тікає звідси. Ми проживемо без нього, казала Леся, розпалено злилась на вітчима.
А я не розуміла цих сімейних суперечок. Чому б не жити злагоджено? Я й гадки не мала, які пристрасти кипіли в тій хаті.
У Лесі була молодша сестра по матері Оля. Оля спільна дитина матері та вітчима. Мені здавалося, що той вітчим однаково ставився і до рідної Олі, і до прийомної Лесі. Але це лише вигляд збоку. Насправді Леся ніколи не поспішала додому після школи. Вона розраховувала, коли піде на роботу її ворог номер один ненависний вітчим. Та, не дай Боже, підліковування виявлялося хибним, і вітчим ще був удома Леся «виходила з берегів». Вона шепотом зверталася до мене:
Він тут! Настю, посиди в моїй кімнаті.
А сама демонстративно зачинялася у ванній і чекала, поки вітчим піде. Щойно він зачиняв двері, Леся миттєво виривалася з добровільного увязнення, полегшено зітхала:
Нарешті пішов! Настю, тобі пощастило ти живеш з рідним татом. А я ось мучаюсь. Сумно все це важко зітхнула Леся. Пішли, Настю, на кухню обідати.
Мати Лесі була вмілою господинею. В їхній родині їжа була культом. Сніданок, обід, полуденок, вечеря все за годинами, за калоріями, за вітамінами. Коли б я не прийшла до Лесі в гості, завжди на столі чекав теплий обід. Усі каструлі та сковорідки вкриті рушниками, ніби чекають на їдців.
Ще памятаю: Леся не любила сестру Олю, молодшу на десять років. Вона її ображала, кепкувала, билася з нею. Але роки минуть і сестри стануть нерозлийвода.
Леся вийде заміж, в неї народиться дочка. Згодом уся їхня родина, окрім вітчима, виїде на ПМЖ до Польщі.
Через дванадцять років Леся народить ще одну доньку. Оля залишиться старою дівою. Але вона всіляко допомагатиме Лесі у вихованні дітей. У далекому краї їхня родина ще тісніше зілляться в одне. З рідним батьком Леся листуватиметься аж до його смерті. У нього була інша дружина. Леся єдина донька свого тата.
Я виховувалася в повноцінній родині (з рідними матірю та батьком), проте всі мої подруги були безтатніми. Тоді, в дитинстві, я не знала про їхні претензії до вітчимів. Але, виявлялося, життя моїх подружок було не із легких.
У Іринки мати та вітчим були відп…Якось під час дощу ми зустріли на вулиці Іринку вона несла у промоклих руках одинокий соняшник і сміялась, наче кожна краплина дощу була її давньою таємницею.
