Віра смажила котлети, коли до кухні зайшов чоловік. Віро, треба поговорити, рішуче сказав Ігор. Говори, кинула вона, не відводячи очей від сковорідки. Сядеш, нормально вислухаєш? у голосі Ігоря прозвучало нетерпіння. Мені треба стежити за котлетами, відповіла дружина. Що ти хотів мені сказати? Ігор запнувся, ледве підбираючи слова. Я зустрів іншу жінку Я йду від тебе! Віра спокійно відповіла: Я тебе вітаю. І дуже рада за тебе! Чоловік здивовано подивився на неї. Але Ігор навіть уявити не міг, що в цей момент задумала Віра.
Якщо чесно, підхопила подруга, ніби боїться сказати зайве. Я досі не розумію, як ти на це насмілилася? Це ж виходить за всі межі, Віро!
За межі чого? Добра чи зла?
Ну, знаєш, це як подивитися в дзеркало.
Тут як не дивися, посміхнулася Віра. Важливий результат. А у мене він чудовий я отримала те, чого хотіла!
Все одно, засмутилася сусідка. Негативні наслідки обовязково будуть
А ти не каркай! не витримала Віра. Коли будуть, тоді й розберемось. А зараз у мене період радості і справжньої перемоги! Тож не псуватиму тобі свято!
Сусідка ображено знизала плечима і відвернулася, вдаючи, ніби її цікавить краєвид за вікном.
***
Все почалося того вечора, коли Ігор, повернувшись з роботи в Київ, сказав, старанно приховуючи збентеження:
Нам треба поговорити
Віра вся стиснулася в себе. Давно чекала, коли Ігор нарешті зважиться. І ось воно почалося.
Говори, кинула вона, перевертаючи котлети.
Може, ти сядеш, нормально вислухаєш? у голосі Ігоря прозвучало нетерпіння. Чи розмовляти з твоєю спиною?
Сидіти ніколи, коханий, спокійно відповіла Віра, зараз Олечок згадає про мене і почнеться: «мама, те, мама, се». Тож давай не гаятимемо часу. Що ти хотів сказати?
Я, Ігор запнувся, я зустрів іншу жінку
І? Віра навіть не повернулася, зайнята котлетами. Що далі?
Та вимкни ти цю сковорідку! вигукнув Ігор, розлючений. Ти чуєш, що я говорю?! Я люблю іншу жінку!
Чую, нарешті повернулася Віра. Я тебе вітаю.
Що?! Ігор не міг повірити. Він очікував будьщо, тільки не таку байдужість і привітання.
Тихіше, будь ласка, дітей налякаєш, Віра, як завше, залишалася спокійною.
Ти знала? видихнув Ігор.
Ні, не знала, Віра трохи похитала головою. Але здогадувалася.
Здогадувалася?
Звичайно. А ти б не здогадався, якби я запізнювалася з роботи на кілька годин? Сиділа б у телефоні і ховала його в кишені? Переїхала б спати в іншу кімнату, знайшовши дурну причину? І потім Ігоре, будьяка людина відчуває, чи її люблять, чи ні
То чому ти мовчала, коли зрозуміла? запитав Ігор, трохи заспокоївшись.
Ну, знаєш, хитро примружилася Віра. Пропозицію робив ти, і руйнувати сімю теж твоє.
Навіщо ти так?
А як? Якщо б ти хотів просто погуляти, розважитися, то приховував би свої пригоди і надалі. Почавши цю розмову, ти вже прийняв рішення. Тож говори все, що на думці.
Ігор дивився на дружину і не впізнавав її. Стільки спокою, самоповаги. Він думав, що на нього чекають жіночі сльози.
Коротше, я маю пропозицію
Це цікаво, Віра присіла на табурет і уважно подивилася на чоловіка.
Я тут прикинув У нас іпотека на 1500000. Ти навряд чи зможеш її платити, навіть з урахуванням аліментів
А питання розлучення ми вже не обговорюватимемо? у голосі Віри прозвучав метал, якого Ігор, звичайно, не помітив.
А що тут обговорювати? кинув він недбало. Зрозуміло, що ти мені не пробачиш.
Ну так, посміхнулася Віра, адже ти знаєш мене як облуплену
Так ось, Ігор знову не помітив каверзи. Буде краще, якщо ти переїдеш в однокімнатну квартиру, а я залишуся тут.
А діти?
Що діти? З тобою поїдуть, звісно, відповів чоловік.
Значить, я з двома дітьми житиму на вісімнадцяти квадратних метрах, а ти зі своїм новим коханням у нашій трикімнатній квартирі?
Ну так. Ти ж не зможеш сплачувати іпотеку. Це очевидно. Я і раніше її сплачував, впевнено пояснив Ігор, здивований, що Віра, схоже, не розуміє цифр.
Зрозуміло, Віра підвелася, треба подумати.
Вона вийшла на балкон.
Нуну, давай, з насмішкою крикнув Ігор, і подумав: «Подумає вона. Ох вже ці жінки, що там думати?».
Поки Віра стояла на балконі, Ігор поклав собі в тарілку пару котлет, тепле пюре з мультиварки і нахопився за їжу. Доїсти не встиг.
Я згодна, оголосила Віра, повернувшись на кухню. Але за однієї умови.
Якої ще умови? поблажливо посміхнувся Ігор.
Ти залишишся в цій квартирі зі своєю пасією та нашим сином Олежею. А ми з дочкою Катериною переїдемо.
Що?! обличчя Ігоря розширилося від здивування. Ти хочеш поділити дітей?!
Так. А що ж тут такого? спокійно відповіла Віра. Діти наші спільні, відповідальність однакова. Нехай син, про якого ти так мріяв, живе з тобою. Дочка зі мною. На мою думку, це справедливо.
Ти нормальна? Як можна ділити дітей? Вони ж не меблі!
Звичайно, була непохитна Віра. Тому я повинна тягнути їх на собі до кінця життя, а ти відпочивати. Ну, вже ні. Так не буде.
Я ж платитиму аліменти! І допомагати, по можливості
Звичайно. Ти будеш платити мені, я тобі. Робили дітей разом, і будемо їх виховувати разом. Не хочеш сина, візьми доньку. Вона старша, з нею буде простіше. Бачиш, я готова піти тобі назустріч.
Ні, я знав, що ти дивна, але так далеко! вигукнув Ігор. Хочеш зі мною поквитатися, використовуючи дітей?!
Не вигадуй, Ігоре. Ти не вартий того, щоб я з тобою вирішувала питання. Я просто хочу, щоб усе було справедливим. Тобі трикімнатна квартира з іпотекою і син, мені однокімнатка і дочка. І взаємні аліменти. Тільки так ми розлучимось за згодою. Інакше я боротимуся. Я не поступлюсь жодною копійкою. Думай. І думай десь в іншому місці.
Ігор пішов. Порадився зі своєю подругою Зоряною, мамою, сестрою. Всі в один голос казали, що Віра блефує. Що жодна нормальна мати не віддасть дитину за квадратні метри. Тож Ігор може сміливо погоджуватись. Не пройшло й трьох днів, як Віра забере дітей.
Щодо коханої жінки Ігоря (її звали Оксана), то вона була в захваті. Трикімнатна квартира у центрі Львова! Про такий подарунок вона навіть не мріяла! На додачу до квартири вона отримає чотирирічного хлопчика Олежа, про що Оксана просто забула.
Через кілька днів Ігор сказав Вірі, що згоден на її умову.
Відмінно, кинула Віра і буквально наполягла, аби Ігор вже завтра подав на розлучення.
Чому я? намагався він чинити опір.
Бо ти чоловік. І тому, що тобі простіше все це сплатити.
Аргумент здався Ігореві логічним, і він подав на розлучення.
***
Чекати довелося три місяці. За домовленістю підружжя Ігор переїхав до Оксани.
Віра готувалася до переїзду і самовіддано відповідала на всі закиди родичів.
Ігор вже розніс по всьому світу, що Віра поділила дітей за квартирою і віддає йому сина.
Як ти можеш? питали знайомі.
Що ти за мати така?
Немає в тебе ні сорому, ні совісті!
Як можна ділити дітей?! У тебе немає душі!
Це наймякше, що Віра чула на свою адресу.
Іноді відповідала, іноді мовчала, іноді просто йшла, щоб не чути.
Навіть дванадцятирічна донька Катерина кинула Вірі закид:
Я думала, ти нас любиш
Віра, не звертаючи ні на що уваги, терпляче чекала на розлучення
Зрештою, воно сталося. Суддя здивувалася:
Ви хочете залишити сина з батьком?
Так, спокійно відповіла Віра. Відповідальність за дітей у нас однакова. Тато навіть радий, правда, Ігоре?
Ігор кивнув. Питання було вирішено так, як запропонувала Віра.
Ігор з полегшенням видихнув Даремно. Все тільки починалося.
***
Віра підготувала все до відїзду: зібрала речі свої та доньки, забрала найнеобхідніше і навіть підготувала «шпаргалки» для Ігоря що любить Олежок, що не любить, в який садочок ходить, як звуть виховательку, які продукти не переносить, які мультфільми дивиться, де знаходиться поліклініка і т.д.
Поглянувши на листок, Ігор свиснув:
Ну ти даєш! Навіщо це? Ми чудово впораємося самі! Правда, синку? підняв хлопчика над головою.
Олежок захихикав від захвату.
Ну все, нам час, Віра перебила його, якщо щось треба, телефонуйте.
Як тільки вони з донькою пішли, Ігор зателефонував Оксані:
Все! Шлях вільний! Приїжджай!
Того ж вечора Оксана в соцмережах запостила: «Початок нового життя!» і прикріпила фото, де вони з Ігорем схилилися над ліжечком сплячого сина.
***
А далі почався справжній поганий сон для Ігоря і терпляче очікування з неабиякою витримкою для Віри.
Реальність виявилась далекою від ілюзій. Олежок наступного дня відмовлявся їсти те, що готувала Оксана, категорично не хотів залишатися з нею. Ранкові збори в садочок виводили Ігоря з себе хлопчик не хотів одягатися, вередував, плакав всю дорогу і вперто протистоявся, коли вихователька забирала його в групу. Ігор постійно запізнювався на роботу.
Потім Олежок занедужав. Ігор не знав, що робити. Доглядати сина виявилось складніше, ніж він уявляв. Після садочка треба було встигати за дитиною ввечері, часто йти з роботи раніше. Начальство почало дивитися.
Оксана раптом поїхала у відрядження, а потім зникла, залишивши смс: «Я не готова ставити своє життя під ноги твоєї дитини».
Мама Ігоря відмовилася допомагати, посилаючись на здоровя.
Віра приїжджала строго раз на тиждень на дві години. Після її відходу Олежок дуже вередував.
Грошей на іпотеку вистачало, але Ігором ніколи не очікували, що доведеться так багато витрачати на дитину. Він забув про відпочинок. Роздратування і втома накрили його з головою, і він жахом зрозумів, що не хоче бути поряд з сином.
Приблизно за три місяці Ігор подзвонив колишній дружині:
Віро, треба поговорити, терміново.
Віра приїхала.
Що сталося? спитала вона з співчуттям, помітивши втомлене обличчя колишнього.
Благаю, забери його, тихо сказав Ігор. Я більше так не можу.
Що не так?
Я втомився, Віро. Оксана мене кинула.
Розумію, Віра спритно сховала посмішку. Тільки
Віро, будь ласка, без «тільки».
В чому сенс?
Переїжджайте сюди, живітьІ ми всі зрозуміли, що справжня цінність це сім’я, взаємна підтримка і спокій у серці.
