Я теж не хочу сваритись. Але коли ти нарешті приб’єш полицю?
У суботу після сніданку Оксана почала прибирати квартиру. Андрій сів на кухонний ліжко з ноутбуком. Його справа – винести сміття пізніше. А поки він передивлявся стрічку новин у соцмережі.
Раптом вискочило фото радісного друга Юрка, з яким вони вчилися разом у інституті. Під фото був напис: «Ура! Нарешті! Сталося! Заселився! Усіх запрошую розділити зі мною радощі новосілля. Заходьте, дивіться, позаздрите!» Андрій перейшов за посиланням і побачив фотографії квартири, зняті з різних вдалих ракурсів.
Цю квартиру рік тому Юрко отримав у спадок від померлої бабусі. Ремонту в ній не робили років сорок, меблі старі, ще радянських часів. Щоб у ній жити, треба було вкласти чимало грошей, а їх у нього не було. Юрко вирішив не мучитися і одразу позбутися квартири. Вони з дружиною збирали гроші на власне житло, із продажем спадщини покупку можна було прискорити.
Але дружина раптом уперлася. Квартира занедбана, але в історичному центрі Києва. Вона запропонувала на вже накопичені гроші зробити якісний ремонт і продати житло значно дорожче. Тоді точно вистачить на двокімнатну, про яку вони мріяли.
Майже рік пішов на ремонт. Але тепер квартиру не пізнати. У ній, як розповідав Юрко, виявилося багато прихованих можливостей для дизайну. Знесли перегородку між ванною та туалетом, зруйнували стіну між кухнею і кімнатою – вийшла простора вітальня. Вміло підібрали кольори шпалер, купили недорогу сучасну меблі у стилі мінімалізму. І вийшла не квартира, а справжня цукерка.
В коментарях люди не скупилися на захоплені відгуки. Усі вітали, хтось захоплювався, а хтось і заздрив. Але майже всі припускали, що не обійшлося без досвідченого дизайнера.
«Ні, ми вивчали інформацію, дивилися в інтернеті, як виглядають сучасні квартири. Але робили все самі, окрім демонтажу стін і стяжки підлоги. Марійка придумувала інтер’єр, вибирала шпалери», – запевняв сумнівних Юрко.
Андрій привітав друга стримано. Заздрив, звісно. Вони з Оксаною жили в однокімнатній. Старий друг батька переїхав до сина в Канаду після смерті дружини. Продавати квартиру поки не хотів, раптом не приживеться. Тому дозволив Андрієві з Оксаною жити в ній безкоштовно, але за умови, що нічого не будуть переробляти. Теж непогано – одружилися, і відразу є де жити – квартира з усіма меблями.
Андрій сам залицявся до Марійки на першому курсі. Але вона обрала Юрка. Щасливчику пощастило. У Марійки завжди було тонке відчуття стилю. Навіть найпростіші речі на ній виглядали елегантно. Навіть Андрій, далекий від моди, це розумів.
Звісно, Юрко виконував чорнову роботу, але ідеї належали Марійці. Та вийшло чудово. Андрій оглянув свою кухню з Оксаною. Нічого особливого, звичайна, нуднувата. І вона йому подобалася, доки він не побачив квартиру Юрка.
Ну й ну, цей Юрко! Андрій схопив ноут і метнувся у кімнату, зовсім забувши, що під час прибирання краще Оксану не чіпати. Нехай випустить пару, тоді вже…
Оксана стояла навшпиньках, витягнувшись, і акуратно витирала пил з навісної полиці. Андрій знову помітив, що у дружини просто неймовірна фігура. У цю мить захиталася сама полиця. Шурупи розігнулися і трималися на чесному слові. Книги лежали купою на підлозі.
Він хотів непомітно зникнути, але Оксана обернулася, здула пасмо волосся, що впало на обличчя.
– Що стоїш? Краще б полицю прибив.
– Хотів показати… Дивись, який Юрко з Марійкою зробили ремонт у бабусиній квартирі. Я б теж не відмовився від такого… – він змовк, побачивши вираз обличчя дружини.
– Покажи, – попросила Оксана.
– Ось, дивись, – Андрій охоче розвернув до неї ноутбук. – Правда ж класно? Там була зовсім убита квартира. Юрко навіть хотів її одразу продати… – він намагався говорити без заздрощів.
– Так. Молодці, – сухо відповіла Оксана і подивилася на нього.
– Що? У мене бабуся молода і поки не збирається вмирати. Та ще й невідомо, кому заповість квартиру – онуків у неї двоє.
– Нехай твоя бабуся живе. Він пише, що все зробив сам. Марійка лише ідеї підкидала.
– Ну так.
– Не розумієш? Я скільки разів казала, щоб полицю прикріпив?! Книги вже місяць на підлозі лежать, пиляться, жовтіють. Ми рік живемо в цій квартирі, де щодня щось сиплеться. Мені що, з вулиці когось кликати, щоб прибив? Не соромно буде? Для Марійки, мабуть, не тільки ремонт, а й будинок звеВін узяв молоток, знайшов у шухляді шурупи й почав, нарешті, прибивати ту прокляту полицю.
