**Щоденниковий запис**
Юрку, вставай, треба вивести Лева на прогулянку, я не зарядний пристрій! Василь Коваль вдарив долонею по кухонному столу, від чого задзвеніли чашки з недопитою кавою. Кухня пахла підгорілими тостами, свіжозвареною кавою та легким собачим духом. За вікном квітневе сонце заливало панельний двір, де діти вже ганялися на майданчику. Лев, кудлатий золотистий ретривер з потріпаною іграшкою в зубах, лежав біля дверей, сумно дивлячись на повідець, що висів на гачку. Його карі очі благали, але сімя була зайнята сваркою.
Юрко, пятнадцятирічний син, уткнувся у телефон, де лунала стрілялка з визгом шин. Його бездротові навушники болталися на шиї, а чорний худі з написом «Game Over» був усіяний крихтами від учорашніх чіпсів.
Тату, я вчора гуляв! буркнув він, не відриваючись від екрана. Нехай Оленка йде, вона завжди відмазується!
Оленка, девятнадцятирічна студентка, сиділа за столом, уткнувшись у ноутбук. Її темне волосся було зібрано у неохайний пучок, а під очима лежали тіні від нічної підготовки до іспиту з соціології. На ній була розтягнута футболка з логотипом університету.
Я? фыркнула вона, відриваючись від екрана. Юрку, це ти Лева заводив, ти й гуляй! У мене завтра залік, я не можу пса кожні пять хвилин виводити!
Наталя, їхня мати, увійшла на кухню, витираючи руки об фартух із вишитими волошками. Її світле волосся було розкуйовджене після прибирання, а голос тремтів від втоми та роздратування.
Годі кричати! сказала вона, ставлячи сковороду на плиту з шиплячим маслом. Василю, ти обіцяв зранку вивести Лева! А ви, діти, зовсім зухвалі завели собаку й кинули на мене!
Василь, сорокапятирічний інженер, відклав місцеву газету, де читав про страйк на заводі. Його брови насупилися, а щетина блищала від ранкового світла.
Я? Наталю, я о шостій ранку на завод їду! гримнув він. Це Юрко Лева випрошував, нехай і виводить!
Лев, ніби відчувши бурю, заскиглив, випустивши іграшку потріпаного гумового каченя. Його хвіст ледве посмикувався, але кухня перетворилася на поле бою, де пес був не просто твариною, а символом родинного хаосу.
До вечора сварка розгорілася з новою силою. Наталя готувала вечерю: котлети шипіли на сковороді, картопля пыхтіла в каструлі, а кухня пахла смаженою цибулею та кропом. Лев лежав біля дверей, його сумні очі стежЛев підвівся, облизав Юркову руку, і вся сімя раптом зрозуміла, що саме в цій миті у запаху котлет, теплі кухні та вірності собаки криється щастя, яке вони так довго шукали.
