Бачу тебе, не ховайся. Що ти робиш у нашому підїзді? кішка провинувато дивилася, переставляючи змерзлі лапи над калюжею, що утворилася від талого снігу на її шерсті.
Ніхто вже не памятав, коли саме цей брудний, знуждений кіт зявився у дворі. Він жив тихо, майже непомітно, як тінь гарний, але занедбаний і худий. Лише дехто пригадував, що він зявився навесні.
Одна дівчина годувала його, як могла: у холод відчиняла підвал, якщо він не був замкнений, стелила старі речі, а одного разу навіть помазала йому лапу зеленою фарбою, коли побачила рану.
Так і жив кіт мовчки, обережно, ледве помітно
Але одного дня він побачив, як та сама дівчина у білій сукні, з квітами у волоссі, вийшла з підїзду під руку з чоловіком у святковому костюмі. Навколо люди, сміх, оплески. Всі сіли в прикрашені стрічками авто й поїхали. І з того дня дівчину більше ніхто не бачив.
Кіт залишився сам. Вночі, мучимий голодом, він підкрадався до смітників у темряві було тихіше, і був шанс знайти щось їстівне, перш ніж повернуться безпритульні собаки.
Головне було уникати злих псів. Так він і виживав Аж поки не прийшли лютий мороз, і новий двірник не вигнав його з підвалу, ретельно зачиняючи двері.
Куди йти? Замерзлий, він спробував прокрастися до підїзду. Але й там його не хотіли: одні просто виганяли, інші гукали, штовхали. Ніхто не бажав впустити змерзлу тварину.
У розпачі він заліз до крайнього пятиповерхового будинку. В нього вже не було сили ні боятися, ні сподіватися. Йому було все одно лише б не замерзнути цієї ночі.
Першою його помітила Єлизавета Степанівна, яку всі звали тітка Лиза. Вона жила на другому поверсі й саме перевіряла поштову скриньку чекала квитанцію за квартплату. Сувора, але справедлива жінка, її поважали всі у дворі. У будь-якій суперечці вона сміливо казала правду, тому її боялися навіть у місцевому ОСББ.
Кіт, який пройшов у підїзд разом із кимось, притулився біля батареї у кутку сходів, ледве дихаючи. Його шерсть була покрита інеєм, а в очах благання й втома.
Бачу тебе, не ховайся. Що тебе сюди привело? Замерз? Голодний? суворо спитала тітка Лиза.
Кіт провинувато підвів очі, ледве рухаючи закоченілими лапами, під якими танув лід.
Ну й що з тобою робити Зачекай
Вона знала, що таке голод. Її ноги, зіпсовані блокадою, ледве рухалися, але вона піднялася до себе, а потім повернулася з мискою їжі, водою та старим, по
