Що ж, запишу цю історію, щоб не забути урок.
«Хочу лежати, а дитина це твоє!» буркнув я й відвернувся до стіни. Але вже за півгодини жалкував про ці слова.
Уявіть: я чекав цієї поїздки в Грузію, як дощу влітку. Останні місяці на будівництві вичавили з мене всі соки. Додому приходив а там друга зміна: уроки з Даринкою, прогулянки з собакою, навіть вечерю готував сам, бо жінка працювала допізна.
Саме я знайшов цей готель біля моря, купив квитки за гривні, зібрав речі, не забувши улюбленого зайця молодшої та мяч для старшої. Я був командиром цієї місії під назвою «Сімейний відпочинок».
Прилетіли. Пляж, тепле море, діти скачуть від радості. Здавалося б ось воно, щастя. Але моя Оксана, бачите, мала іншу думку.
Вона розвалилася на шезлонгу, натягнула окуляри й занурилася в телефон, ніби впала в сплячку. ЇЇ єдиний рух перевернутися, щоб засмага лягла рівно.
А діти? Вони як вітер у полі. «Тату, дай!», «Тату, пішли!», «Тату, дивись!» і все це лише до мене. Оксана робила вигляд, ніби не чує. На другий день я зрозумів: мій відпочинок перетворився на роботу, тільки з пальмами.
А потім я побачив оголошення: «Чоловічий SPA: сауна, масаж, холодне пиво». Боже, я відчув цей запах дерева, пару Це був знак! Я заслужив.
Підійшов до жінки, що мирно дрімала, і сказав: «Оксанко, посиди з дітьми пару годин? Піду розслаблюся».
Вона відкрила одне око й вистрілила: «Ти що, серйозно? Діти це моя справа? Я рік чекала цього відпочинку! Хочу спокій!»
І знову закрила очі.
Боляче? Ще б пак! А хіба я не втомлювався? Але кричати не став. Нащо? Слова тут не допоможуть.
Тоді я помітив аніматорів веселих хлопців у козацьких строях. І мене осяяло.
Підійшов до них із таємничою посмішкою: «Панове, бачите ту пані? Це моя дружина. Сьогодні її «день козачки», але вона скромниця. Зробіть їй сюрприз?»
Для впевненості сунув їм пару купюр. Вони аж засяяли: «Буде як треба, пане Тарасе!»
Через пять хвилин до Оксани підбігла юрба «козаків» з гарбузом-маракасом: «Шукали найкращу господиню і знайшли! Ось вона козачка Оксана!»
Що тут почалося! Вона схопилася, очі як блюдца, а діти вже тягнули її в танець. Спробувала відмовитися, але перед усіма гостями? Соромно.
А я тим часом йшов у SPA, обертаючись лише, щоб помахати їй рукою.
Вечором вона повернулася втомлена, але з блиском в очах. «Ну що, козачко?» запитав я. Вона буркнула: «Гаразд, було весело»
Я взяв її за руку: «Ти в нас найкраща. Подивись, як діти радіють».
Вона подивилася на них, потім на мене і посміхнулася. «Дурень ти» прошепотіла.
А з того дня вона раптом почала частіше грати з дітьми. Ніби хтось зняв з неї панцир.
Виходить, іноді жінці треба дати в руки гарбуз, надіти на голову вінок і мовчки підштовхнути до радості. Лагідно. З любовю.
