Моя дружина завжди була дуже соромязливою. У компанії наших друзів вона мовчки сиділа поряд, ніколи не починала розмову першою, а заговорювала лише тоді, коли її щось питали. Вона ніколи не створювала скандалів чи сцен через ревнощі. Увагу приділяла мені з теплою вдячністю, не вимагала нічого зайвого й завжди щиро раділа моїм подарункам.
Наш шлюб можна було назвати ідеальним. Ми не мали таємниць одне від одного, щиро ділилися усім і розвязували проблеми разом. Я повертався ввечері з роботи додому, знаючи, що на мене чекає смачна вечеря, усміхнена дружина Оксана і чиста оселя. Що ще треба людині для щастя?
Та, як часто буває… Усе одно у мені жила жага пригоди. Не міг повністю задовольнитися у стосунках, зокрема нашим інтимним життям, якого практично не існувало. Це мене не влаштовувало, і я з дури вирішив знайти коханку.
Оксана дізналася про все. Ми розлучилися.
Я переїхав до коханки. Вже через короткий час зрозумів, який я був дурень: у квартирі вічний безлад, ніхто не чекає на мене теплою вечерею, після роботи не хотілося навіть повертатися. І розмовляти нам теж не було про що.
Потім я захотів повернутися до Оксани. Але було пізно вона вже зустрічалася з іншим чоловіком.
Я собі цього ніколи не пробачу. Через власну дурість втратив свою ідеальну жінку.
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
