Маленька Олеся ніяк не могла збагнути, чому батьки ставляться до неї, як до кімнатної рослини поливають, аби не завяла, але й уваги особливої не приділяють.
Тато, суворий чоловік на імя Тарас, постійно буркотів, а мати, Марія, виконувала материнські обовязки механічно її більше хвилювало, чи не злий сьогодні чоловік.
Бабуся по батьківській лінії, Ганна Степанівна, заспокоювала онуку: «Тато багато працює, мама теж, щоб у тебе все було. А ще й господарство»
Та правда виплила, коли Олесі виповнилося вісім, і вона випадково підслухала сварку батьків.
Маріє, знову борщ пересолила! заревів Тарас. Нічого по-людськи не вмієш!
Тарик, та ти що?! Я ж смакувала був нормальний! відбивалася мати.
У тебе завжди «нормально»! А сина народити не спромоглася! Усі мої друзі сміються кажуть, не чоловік я, коли тільки доньку маю!
Навряд чи хтось насправді сміявся Тарас був суворий далекобійник, що обїздив всю Україну, але в його голосі звучала така гіркота, що Олеся зціпила кулаки. Тепер вона розуміла, чому її завжди відвозили до бабусі, коли батько повертався з рейсу просто не міг дивитися на «не сина».
У Ганни Степанівни Олесі було добре. Вони разом готували, шили, читали життя текла мирно. Але дівчинці було боляче від батьківської байдужості.
Незабаром після тієї сварки Тарас і Марія раптом оголосили, що переїжджають до Києва. Мовляв, засиділися в селі, хочеться чогось нового, а там може, і син зявиться. Рішення, звичайно, прийняв батько, а мати мовчки згодилася.
Тільки ось проблема брати Олесю з собою вони не збиралися.
Поживеш із бабусею, а потім заберемо, бурмотіла Марія, уникаючи погляду доньки.
Та я й сама не хочу з вами! гордо вигукнула Олеся, хоча серце нило.
Та й добре! Тут у неї були кохана бабуся, друзі, знайома школа.
А батьки нехай живуть, як хочуть вона більше не буде їх шкодувати!
Олесі ледве виповнилося десять, коли в Тараса й Марії народився довгоочікуваний син її брат Ярослав.
Про це батько урочисто повідомив по відеодзвінку за ці роки вони жодного разу не навідали Олесю, але періодично переказували гроші. Хоча, звісно, основним годувальником була бабуся.
А через рік Марія раптом заявила, що Олеся має переїхати до них. Вона особисто приїхала забрати доньку.
Ну, сонечко, щебетала вона. Тепер житимемо всі разом. Познайомишся з братиком
Я не хочу, насупилася Олеся. Мені з бабусею добре.
Не впершись! Ти ж вже велика, маєш допомагати!
Годі, Маріє! встряла Ганна Степанівна. Якщо ти хочеш зробити з доньки безкоштовну няньку не дозволю!
Це моя дитина, і я вирішу! зашипіла Марія.
Але бабуся не здалася:
Якщо будеш настоювати подам до опіки! Позбавлять вас прав ганьба на все село!
Сварка ще тривала, але Олесю бабуся відправила до магазину, а коли дівчинка повернулася, Марія вже мовчала. А через день поїхала.
Наступні десять років батьки не зявлялися. Олеся закінчила школу, потім технікум і завдяки другові бабусі, Василю Івановичу, влаштувалася бухгалтером у місцеву фірму.
Вона зустрічалася з водієм Іваном, і вони планували весілля, але його довелося відкласти Ганни Степанівни не стало.
Батьки приїхали на похорон удвох. Ярослава залишили вдома «щоб дитина не засмучувалася».
Олесю ж приголомшив біль вона дуже любила бабусю.
Тому вона не відразу зрозуміла, про що Тарас говорив за поминальним столом.
Квартирка тут непогана замислено оглядав він кімнати. Хоча й старенька.
Тарику, не зараз докірливо прошепотіла Марія.
А що? Треба вирішувати. Нам їхати Ярчик сам вдома. Василю Івановичу, може, порадите рієлтора? Щоб швидко продав.
А що продавати збираєшся? спитав Василь Іванович.
Як що? Квартиру цю. Ярославові ж житло потрібно. Грошей, звісно, не вистачить, але на перший внесок вистачить.
Олеся мовчки дивилася у вікно.
Ти що ж, дочку виганяти збираєшся? підняв брови Василь Іванович.
Та вона ж доросла! махнув рукою Тарас. Заміж виходить чоловік має забезпечити!
Ого протягнув Василь Іванович. Ганочка, мабуть, правильно про тебе думала Але нічого не вийде. Є заповіт, і квартира тепер Олесина.
Батько зціпив зуби.
Отже, бабусю обдурила? кинув він у бік доньки. Ну нічого! Заповіт можна оскаржити.
І це Ганна передбачила, спокійно сказав Василь Іванович. Не вийде у тебе нічого, Тарасе.
Батько проконсультувався і зрозумів закон на боці доньки.
Олесю, ти ж не безсердечна? спробував він інший підхід. Ти за чоловіка виходиш, а Ярославові
