Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! дочка зневажливо скривила обличчя.
То не бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вибігла на сходи і, щиро посміхаючись, запросила гостя до хати. Той відмовлявся, соромливо просив у борг грошей. Вона принесла потрібну суму й кілька бутербродів у пакетику:
На, візьми, поїж.
Він усміхнувся проваленим ротом з вибитими зубами, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі самі занедбані постаті.
Навіщо ти його бомжа годуєш?! спитала донька, навмисно виділяючи останнє слово. Гроші йому завжди даєш, а він ніколи не повертає.
Чому не повертає? Інколи повертає.
Та годі тобі! Раз чи два було. До речі, чому у нього така дивна кличка «Тримайся»?
Це його улюблене слово. Усім каже «тримайся!», підбадьорює, якщо у когось життя не складається. А самому не вийшло втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й невдале кохання. Безвідповідне. Він мене кохає, а я його ні.
Кооохає?! Тебе?! У вас щось було? донька очі широко розкрила й навіть привстала зі стільця.
Мати хвилину вагалася, чи розповідати, але все ж вирішила.
Ми давно знайомі. У моїй молодості я посварилася з хлопцем. Залишилася без грошей, сама вночі на іншому кінці міста. Тоді мобільних не було, і дзвонити було нікому. Іду пішки. А що робити? Машини зупиняються, але або не хочуть везти, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти що з них узять? А тут якраз Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
Дівчино! Не підкажете, де тут у нас Пальма-де-Майорка?
Я не зрозуміла, що він жартує, і пояснила, що не знаю. А він сміється:
Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт в Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море, а гори як смарагди. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила і пропала! Як же я його кохала! Дурна!
Незабаром ми одружилися, а Сашко, як то буває, став свідком і другом сімї. Мій перший чоловік виявився жінкожером. Намучилася я з ним, поки зрозуміла нуль, а не чоловік. Завагітніла я через рік. Тоді про контрацепцію не говорили, а в СРСР взагалі сексу не було. Зате аборти були. Мій «милий» тоді умовив мене на цю гидоту. І звідки в нього така красномовність взялася?
Погодилася я, а даремно. Ох, як я натерпілася! На все життя запамятала. Тоді аборти робили в лікарні на вулиці Лермонтова. Конвеєр. Там не тільки «чистили», а й витрушували з голови будь-які романтичні ілюзії про кохання. Робили майже без анестезії. Дадуть маску а толку? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі самі обдурені жінки. Сидимо, пригорюнившись. Тьма. Відчуваю, як ненависть до чоловіків у мені кипить.
І пісня в голові крутиться: «Солодку ягоду ми рвали разом, гірку ягоду я сама». От, думаю, сволоти! Ніяких турбот! Аж раптом нянечка входить і, не повіриш, несе відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограм на три, «Полуниця з вершками». Такі робили лише на замовлення в кондитерській «Львівські цукерки». Сижу вся в квітах, їм торт, знову плачу, але тепер від щастя. Кохає! Памятає! Рідненький!
А на торті всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!». Усі мені заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоча відчувала себе жахливо. Глянула в очі чоловікові і зрозуміла: це не він, а Сашко про мене турбувався. Розлучилася я з чоловіком. Але й з Сашком у нас не склалося. Він добрий, чесний, але нічого до нього не відчуваю. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не кохаю й не зможу, зник. Потім я дізналася, що поїхав на заробітки. А я зустріла твого батька. Доля знову подарувала любов. Мені ж щастить!
Повернувся Сашко на початку девяностих. Жахливі часи. Бандити творили, що хотіли. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. Її бандити біля підїзду схопили. До машини тягнуть. Тоді таке було звично. Насилують, а потім викинуть десь за містом, а то й убють. Ніхто не втручався. Боялися. А Сашко якраз у дворі з мужиками сидів, вино дешеве пив. Він уже тоді спивався. І ось він один і вступився.
Один із бандитів, здоровенний, як дуб, його вдарив. Сашко впав, але підвівся і каменем вікно в джипі розбив. Сестру відпустили, а його бити почали. Боже, як вони його били! Звірі! Потім я до нього в лікарню їздила. Він лише на четверту добу до тями прийшов. Чую, щось шепоче. Нахилилася а він пісню
