Мам, не виходь за нього
— Мам, Дмитро запропонував нам жити разом, — обережно почала Оля після вечері.
— І де ви житимете? — запитала мати, трохи замислившись.
— У нього своя квартира. Батько купив, коли Дмитро вступив до університету.
— Ви не поспішаєте? Ще цілий рік до закінчення навчання. А якщо завагітнієш? — Мама вимкнула воду, витерла руки рушником і повернулася до Олі.
— Я розумію, ти виховувала мене сама, боїшся, що я повторю твою помилку, що залишишся зовсім одна… — Оля не могла зрозуміти, чи мама проти, чи ні.
— Ти вже доросла, щоб відповідати за свої вчинки. За мене не бійся. У мене є чоловік.
— Я здогадувалася. А чому ти ніколи не розповідала про нього, не познайомила нас? — з цікавістю запитала Оля.
— Не знаю. — Мама опустила очі. — Боялася, мабуть. Справа в тому, що він молодший за мене. — Вона підняла на Олю погляд.
— Ну і що? Зараз таке не рідкість. Значить, ти не проти? — Оля підскочила й обняла матір.
Спершу вона щодня дзвонила мамі, часто заходила ввечері. У Олі залишився ключ, але тепер вона дзвонила у двері. Одного разу їй відчинив привабливий молодий чоловік. Облягаюча футболка підкреслювала рельєфні м’язи на грудях та руках.
— Дочка прийшла, — сказав він, широко посміхаючись.
— Дочка, але не ваша, — похмуро відповіла Оля й увійшла.
Мати готувала вечерю. Вона змінилася: замість звичного халата на ній були білі спортивні штани та рожева коротка футболка.
— Максиме, нам треба поговорити, — сказала мати, коли чоловік зайшов на кухню.
— Зрозумів. Поговоріть, дівчата, — він знову посміхнувся, блиснувши чорними очима.
— Мам, він же молодший за тебе років на п’ятнадцять. Ти, звісно, добре виглядаєш, але різниця все одно помітна, — тихо сказала Оля, коли Максим вийшов.
— Ну і що? Ти ж сама казала, що зараз це модно, — усміхнулася мама.
Оля не впізнавала її. Замість завжди стриманої жінки тепер вона постійно посміхалася, а в очах світилося щось несамовите. І цей підлітковий стиль одягу…
— Ясно. Ось чому ти не знайомила мене з ним? Що буде далі? Тільки не кажи, що збираєшся за нього заміж, — збентежено промовила Оля.
— А якщо навіть так? Тобі не подобається?
Оля вже відкрила рота, але мати перебила її.
— Ми ще не говорили про це. Але я ніколи раніше так не відчувала. Наче крила виросли за спиною! Я така щаслива! — мама винувато усміхнулась. — А в тебе як? Не сваритеся з Дмитром?
— Не сваримося. Мам, я піду, а то він, мабуть, уже мене шукає.
Оля йшла додому розгублена. Вона почувалася зайвою в маминій квартирі.
— Що трапилося? — запитав Дмитро, коли Оля повернулася.
— Уяви, мама закохалася, — роздягаючись, сказала вона.
— Ну і що? Вона ще молода. Або він дуже старий для неї? Колишній зек? Тоді не розумію, що тобі не подобається. Бачу, що вона не одна, це ж добре, — знизав плечима Дмитро.
Оля подивилася на нього, як на зрадника.
— Максим майже твій ровесник. І виглядає, якА через рік дядько Володя зробив мамі пропозицію, і вони разом зустріли сірий вік у теплі й розумінні.
