Марійка ніколи не довіряла чоловікові. Тому вона завжди розраховувала лише на себе. Так і минуло їхнє подружнє життя.
Її чоловік, **Ігор**, був гарний, як ікона. До того ж, він мав неймовірний шарм і був душею кожної вечірки. Він пив помірно, не палив і не захоплювався футболом, рибалкою чи полюванням. Одним словом, **«справжній джентльмен гідний палацу»**.
Через всі ці якості Марійка добре знала, що її чоловік шукає розраду поза домом. Такі чоловіки рідкість, а **«мисливиці»** самі знаходили шлях до нього
Єдине, що її заспокоювало, це безмежна любов Ігоря до їхнього сина, **Олега**. Він віддавав усю вільну хвилину хлопчикові й ніколи не втомлювався від нього. Тому Марійка вірила, що ця батьківська любов врятує їхню сімю.
У школі діти кликали Марійку **«Руда»** через яскраво-руде волосся й веснянки, що вкривали її обличчя.
Її мати, жінка неймовірної краси, з дитинства повторювала:
**Марійко, дитинко, ти як потворне каченя. Пробач за порівняння, але ти мусиш прийняти цю правду. Хто ще тобі її скаже, як не рідна мати? Може, ніхто з чоловіків не захоче тебе взяти, тому покладайся лише на себе. Вчися добре, будуй карєру. А якщо трапиться хороший чоловік не вибирай. Будь вірною та слухняною дружиною.**
Ці слова закарбувалися в серці Марійки назавжди.
Закінчивши школу з відзнакою, вона вступила до університету. Там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Вона не розуміла, що могло привабити такого чарівного чоловіка до неї. Пізніше **Ігор** зізнався, що вона була єдиною, до кого він наважився підійти. Марійка не фарбувалася, одягалася скромно й не вміла залицятися.
Коли Марійка зрозумла, що такий гарний чоловік серйозно нею цікавиться, вона вирішила діяти. Не можна ж відпустити такий подарунок долі! Це вона запропонувала Ігорю одружитися. Хлопець здивувався сміливій пропозиції, але Марійка заспокоїла його:
**Я буду лагідною, слухняною і вірною дружиною. А любов прийде з часом.**
Ігор спочатку вагався, але згодом погодився. Важливу роль у його рішенні зіграла мати, **Ганна Шевченко**. Коли син уперше представив їй свою наречену, Ганна оглянула дівчину з явним несхваленням. Її син був чарівним чоловіком, **«перлиною»**! Будь-яка дівчина мріяла б вийти за нього! А тут перед нею стояла бліда веснянчаста дівчина.
Перша зустріч із майбутньою свекрухою не склалася.
Марійка помітила її холодність, але здаватися не збиралася. Через кілька днів вона сама прийшла до Ганни. Треба ж рятувати майбутній шлюб! Свекруха прийняла її і пригостила чаєм. Цього разу Марійка здалася їй менш непомітною.
Марійка пообіцяла, що буде вірною дружиною Ігорю до кінця своїх днів. Цей аргумент важив більше за всі її **«недоліки»**.
Ганна була самотньою жінкою. Чоловік покинув її заради іншої, але через рік повернувся зламаний і втомлений. Проте сімя вже не прийняла його. Ганна все життя думала, чи варто було пробачати. Але вона знала: біль від зради ніколи не згасне.
Виростити сина самотужки було важко. Тому **Ганна погодилася на шлюб Ігоря з Марійкою**. Вона зрозумла, що ця жінка буде чекати її сина, що б не сталося через всі бурі життя.
За рік у них народився син **Олег**. Він був схожий на батька, що дуже тішило бабусю.
**Ігор обожнював сина**, доглядав за ним безмежно. Олег став центром його всесвіту.
Але любов до дружини так і не прийшла.
Марійка теж не відчувала пристрасті до Ігоря. Їхні стосунки були спокійними й одноманітними. Вона прала й прасувала його сорочки, готувала йому, цілувала в щоку перед сном. Ігор віддавав їй усю зарплату, дарував квіти на день народження, кожного ранку цілував перед роботою. Все це нагадувало більше **рутину**, ніж справжнє кохання.
Через пять років **Ігор нарешті знайшов кохання**. Але не вдома.
Її звали **Софія**, жінка з чарівною, майже нереальною красою. Ігор не зміг їй опиратися. Півроку вони бачилися таємно, аж доки Софія не поставила йому ультиматум:
**Я не буду твоєю коханкою. Одружись зі мною, або ми розійдемося.**
Ігор розгубився. Він не хотів втрачати Софію, але син був для нього так само дорогий. У цю мить про Марійку він уже не думав.
Коли **Олегові** виповнилося пять років, **Ігор** зібрав речі й пішов із дому.
Марійка згадала слова матері. У дитинстві вони здавалися жорстокими, але тепер вона розуміла проживе і без драми. Звісно, частина серця була розбита, але вона не впаде в розпач.
Перед виходом Ігор почув лише спокійний голос дружини:
**Якщо передумаєш двері завжди відчинені.
